Рамено
Зміст
Словник Грінченка
Рамено, -на, с. 1) Перекрестье креста. Лохв. у.
2) Въ вѣтряной мельницѣ: каждое изъ двухъ бревенъ, проходящихъ сквозь валъ и перекрещивающихся, къ которымъ придѣланы крылья. Лохв. у.
3) Въ мельницѣ: радіусъ соединяющій кругъ колеса съ осью. Черниг. у. Мик. 480.
4) Часть ступи походючої. Шух. І. 104.
Словник української мови
РАМЕ́НО, а, сер., заст. Плече. І враз, раптово Рученьки білі, запашні Лягли на рамена мені... (Михайло Старицький, Поет. тв., 1958, 26); Ремінець муляв худе рамено молодого інженера (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 155); * Образно. Уже тополі гордовиті, 3 рамен стрясаючи імлу, Радіють ранкові й теплу (Максим Рильський, II, 1956, 225); * У порівняннях. Коріння дерев, грубе, немов рамена, виринало гадюкою з моху (Ольга Кобилянська, Вибр., 1949, 302).
раме́но = ра́м’я — старі назви плеча (плечей). Рученьки білі, за¬пашні Лягли на рамена мені… (М. Старицький).
Ілюстрації
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 5.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 446.
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 495.
