Під’їздити
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Під’їзди́ти, -джу́, -ди́ш, сов. в. під’їхати, -їду, -деш, гл. Подъѣзжать, подъѣхать. Під’їхав до вогню, дивиться, лежить змій. Рудч. Ск. І. 109. 2) Поддѣвать, поддѣть. Під’їхали нас братчики так, що тілько ушима, стрепенули. К. ЧР. 360. Хто кого обдурив, під’їхав, підсів. Мир. Пов. II. 55.