Пуцьверинок

Словник Грінченка

Пу́цьверинок и пуцьверінок, -нка, м. 1) Неоперившійся птенецъ. Харьк. г. Вона драла по гніздах пуцьверінків. Стор. МПр. 29. 2) Маленькій ребенокъ. О, пуцьверинку Купидоне! Котл. Ен. І. 36.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник ( 1970-1980)

ПУЦЬВІРІНОК, нка, чол., діал. 1. Безпере пташеня. Вона драла по гніздах пуцьвірінків (Олекса Стороженко, I, 1957, 348); Схопивши черв'яка, зникала [пташка] з ним десь у хащі, де в затишному кубельці чекали жовтопухі пуцьвірінки (Олесь Донченко, IV, 1957, 104).

2. Маленька дитина. — О, пуцьвірінку Купидоне! Любуйся, як Дидона стогне... Щоб ти маленьким був пропав! (Іван Котляревський, I, 1952, 85); — Не встигла я на якусь часинку одвернутися до куми, а він почав з дітьми пиріжки з квасолею ліпити. Не вміє ж, ледачий макогон, а взявся, щоб потішити своїх пуцьвірінків (Михайло Стельмах, І, 1962, 228).

Орфографічний словник української мови

ПУЦЬВІРІНОК

пу́цьвірінок 1 іменник чоловічого роду, істота пташеня розм.

пу́цьвірінок 2 іменник чоловічого роду, істота про дитину розм.

Ілюстрації