Пуджівно
Пуджівно, -на, с. = Пужално. Вх. Зн. 57.
Зміст
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
1) Тлумачення, значення слова «пужално»: ПУ́ЖАЛНО, а, сер. Рукоятка батога, пуги. Пропав батіг — пропадай і пужално! (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 107); Кайдаш.. побіг за волами, спиняв їх, бив пужалном по мордах, але важкі воли не могли здержати воза (Нечуй-Левицький, II, 1956, 317); Марко тпрукнув на воли, показав вишневим пужалном на дорогу (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 11). Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 385.
Батіг
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%B0%D1%82%D1%96%D0%B3
Баті́г, пу́га — прикріплений до держака (пуджівно) мотузок або ремінець, яким поганяють тварин.
Будова: батіг - складається з дерев'яного руків'я (відомого як батожи́льно, батожи́сько чи пу́жално, діал. пужа́к), до якого кріпиться джгут з переплетених ременів
Покарання батагом
Покарання батагом Російський батіг для тілесних покарань міг існувати в кількох варіантах. Один з них складався з дерев'яного руків'я близько 35 см довжиною, до якого кріпилася шкіряний стовпець, довжиною близько 70 см (1 аршин), з мідним кільцем на кінці; до кільця прив'язувався ремінцем хвіст, теж близько аршина завдовжки, зроблений з широкого ременя сиром'ятної шкіри, жолобчастого, виробленого на кінці у вигляді кігтя. Цим кігтем і завдавалися удари. Застосовувався і як засіб покарання, і як засіб допиту на тортурах: допитуваного із зав'язаними за спиною руками підіймали на дибі, і в цьому положенні він отримував удари батогом[3].
Інший варіант складався з переплетених шкіряних смуг і дротів, на кінці батога вони розходилися. Ще один варіант, відомий як «великий батіг», складався з держака приблизно 60 см довжиною, до якого кріпився плоский ремінь, удвічі довше руків'я, що закінчувався мідним кільцем, до якого кріпився ще один ремінь шириною 5 см, довжиною 60 см, дедалі тонший до кінця. Ремені виварювали в молоці й висушували на сонці для надання цупкості.
За твердженнями європейських джерел, від абревіатури ВРНК (рос. «вор, разбойник, наказан кнутом» — «злодій, розбійник, покараний батогом»), випеченої на лобі засудженого, походить і слово «варнак»[4]. Втім, більш ймовірним уявляється тюркське походження цього слова[5].
У 1832 р. син французького маршала Даву, перебуваючи в Москві, таємно купив у ката два батоги. З цього приводу 22 вересня 1832 року вийшло секретне Височайше повеління: «надалі ні батогів, ні ката нікому не показувати»[3].
Покарання батогом у Російській імперії скасоване «Уложенням про покарання кримінальні і виправні» 1845 року і замінене покаранням канчуками[3].
