Пугарь

Пугарь, -ря, м. Стаканъ. Шух. І. 101. Ум. Пугарчик.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ПУГАР, я, ч., діал. — келих, кубок. Всі встали. Генерал пугар подвійний У руки взяв (Фр., XII, 1953, 358); Щоб трохи заспокоїтись, Кость Іванович навстоячки вихилив пугар бессарабського мерло [сорт вина] (Стельмах, І, 1962, 447).

Орфографія

Пугар - іменник, чоловічий рід, неістота

• ВІДМІНОК ОДНИНА МНОЖИНА
• Називний: пугар пугарі
• Родовий: пугаря пугарів
• Давальний: пугареві, пугарю пугарям
• Знахідний: пугар пугарі
• Орудний: пугарем пугарями
• Місцевий: на/у пугарі на/у пугарях
• Кличний: пугарю пугарі

Ілюстрації

Цитати української літератури з використанням слова "пугар"

"Аж згодом, коли кельнер Родріго приніс дві пляшки кальвадосу, коли Горбатюк вихилив добрий пугар та обтер вуса долонею, Ряжанка зрозумів, у чому справа." Білик Іван Іванович - Танго

"Антох завагався, треба ж берегтися, щоб не пропити чортові душу, але згадав, що має гроші, він сам за себе розплатиться, і вихилив пугар" Іваничук Роман Іванович - Манускрипт з вулиці Руської