Пропхнути

Пропхну́ти, -ну́, -не́ш, гл. = Пропхати. {{subst:Шаблон:Словник Грінченка і сучасність|підрозділ=підрозділ}Поштовхами, перемагаючи опір або долаючи перешкоди, просовувати кого-, що-небудь кудись; проштовхувати. Озброєні гирлигами Оленчук та Мефодій Кулик, пробираючись крізь юрмище, пропихали поперед себе до тачанки полоненого кадета (Олесь Гончар, II, 1959, 27); Папірець можна ще скласти в пластиночку й пропхати у вузьку щілину поміж товстими дверима й одвірком (Петро Козланюк, Сонце.., 1957, 139); Нагинаючись, поміг [Ріпак] пропхнути вагонетку до шлюза (Анатолій Хорунжий, Місто.., 1962, 33).