Проклін

Проклін, -льону, м. Проклятіе. Проклін усім, хто пале, коле, ріже. К. ЦН. 302. Батькова та матчина молитва із моря виймає, а проклін у калюжі топить. Ном. № 9373.

Зміст

1 Сучасні словники
2 Ілюстрації
3 Медіа
4 Іншими мовами
5 Джерела та література

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках ПРОКЛІ́Н, рідше ПРОКЛЬО́Н, льону, чол.

1. Лайливий вислів, який виражає різкий осуд кого-, чого-небудь, велике обурення кимсь, чимсь, ненависть до когось, чогось і т. ін. [Елеазар:] Мовчання. Який прокльон страшніший над мовчання? (Леся Українка, II, 1951, 145); Розпочалась правдива війна родинна з звичайними пригодами: сварками, прокльонами, криками на все село і бійками (Іван Франко, II, 1950, 202); Вигуки бриніли і згасали разом з іскрами шабельних ударів. Лунали прокльони (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 35).

2. Те саме, що прокляття 1. Вона боялась, що її проклін побив Мелашку, як лиха година (Нечуй-Левицький, II, 1956, 340); Хто в час пожежі край свій кине І.. в чужий втече, Того весь вік огонь пече І проклін рідної країни (Олександр Олесь, Вибр., 1958, 411); Ворогам — покара і прокльон, А на роду — пісня величава (Терень Масенко, Поезії, 1950, 37).

3. перев. чого. Те, що обтяжує, мучить, робить нещасним когось, завдає лиха, горя тощо. Зламати нам судьби проклін! Ударив дзвін! (Леся Українка, I, 1951, 468); «Дивіться ж, діти, онде він, — Який похилий і знебулий, Похмурий, темний, як зігнули Його зневага і проклін!» (Микола Зеров, Вибр., 1966, 412).