Прибиватися
Прибива́тися, -ва́юся, -єшся, сов. в. прибитися, -б’ю́ся, -б’є́шся, гл. Приходить, прійти, пріѣхать, зайти, заѣхать, попасть куда. Мнж. 39. Шукаючи, заблудила. Ой прибилась до риночку. Чуб. V. 909. Блукаючи по Україні, прибивсь якось я в Чигирин. Шевч. 337. ПРИБИВАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., ПРИБИТИСЯ, б'юся, б'єшся, док.
Перше значеня
Приходити, приїжджати куди-небудь (перев. випадково, несподівано). Одного ранку стоїть він отак, дивиться на засніжене колгоспне подвір'я, а синичка прилетіла й забила своїми жовто-синіми крильцями у вікно. «Хтось приб'ється», — подумав Коропов (Василь Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 173); Цієї ночі до рідного порога прибився син Савка, про якого вже кілька місяців не було ні слуху ні духу (Юрій Мокрієв, Слід.., 1969, 155); // безос. Цікавих прибилося повен двір. Лукеря Павлівна відчинила й вікна, щоб усі могли почути Цем'янка (Юрій Яновський, Мир, 1956, 163); // Діставатися (звичайно з труднощами) до якого-небудь місця, пункту і т. ін. Блукаючи по Україні, Прибивсь якось і в Чигирин (Тарас Шевченко, II, 1963, 34); Іти їм слід було швидше, щоб до того, як завидніє, прибитися до .. лісів і перебути день (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 433); // перев. док. Випадково потрапивши куди-небудь, до когось, оселитися, залишитися там на довший час. Виросте воно [дитя], як те стебло край дороги,.. приб'ється до якого шевця або кравця (Панас Мирний, I, 1954, 87); Я відвідав село Кінтенталь Безимянського району, куди після евакуації з України прибилась паша невеличка сім'я (Олекса Гуреїв, Через замети, 1961, 16); // у сполуч. із сл. берег, острів і т. ін. Пливучи, приставати до берега, острова і т. ін. Попливли ночви з дітлахами за водою, а за ніч вода спала, ночви й прибились до берега (Остап Вишня, I, 1956, 454); Приб'ється верба до якогось острівця і буде рости на новому місці (Михайло Стельмах, I, 1962, 458); * Образно. Прибивались до цього берега ті, що рятувались від голоду з міст, від облав, наборів (Олесь Гончар, Циклоп, 1970, 49); // перев. док. Шукаючи захисту, схованки від вітру, холоду і т. ін., притиснутися, притулитися до чогось. До вікон Горобчик прибився, цвірінькав.. Замерз, бідолашний (Іван Нехода, Хто сіє вітер, 1959, 85); — Поверталась я з чужих сіл додому, аж мене застукала хуртовина. Я до лісу, прибилася до дуба, тупцюю біля нього, гріюся (Михайло Стельмах, I, 1962, 297).
Друге значення
Приєднуватися (про людей), приставати (про тварин) до кого-, чого-небудь. Вона чує на собі парубочий погляд і знову радісно кружляє по ставку, поки не прибивається до дівчат (Михайло Стельмах, I, 1962, 158); Розгубивши свою бригаду, прибився був [комбриг] до їхньої колони, але так і не порозумівся з нею (Олесь Гончар, II, 1959, 283); До обозу прибився осел. Хтось пожартував: мабуть, перебіжчик (Олександр Підсуха, Віч-на-віч, 1962, 134); // перев. док., перен. Взяти чиюсь сторону, об'єднатися з ким-небудь. Чуплаки від бідаків відірвалися, а до багатіїв не прибилися, та так і зависли посередині, ні сюди ні туди (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 16); Домна Стельмахова якось збоку стоїть. Від своїх удовиноклинців, з якими прийшла, ще не одірвалася, але й до Соломії з Уляною не прибилася (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 451).
Третє значення
розм. Доноситися куди-небудь (про звуки). Прибивається [дзвін] навіть на хутори (Михайло Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 84); Може, голос приб'ється луною Без благань, і журби, і жалю... (Ярослав Шпорта, Вибр., 1958, 60); // перен. Доходити, надходити до кого-небудь (про вісті). До нього весь час прибивалися вісті Про батькову, повну тривоги, судьбу (Леонід Первомайський, II, 1958, 311); [Ольга:] Не можу їх [сонця, зірок] допитати, Чи вістка приб'ється, Чи згадує мене милий, Чи за мною б'ється? (Марко Кропивницький, V, 1959, 156). 4. тільки док., розм. Те саме, що забитися 5. Так забажається іноді вмерти, було. Парошне босий по снігу бігаєш. Або, як літом, злізеш на лісу, та плиг звідтіля, щоб прибитися (Архип Тесленко, З книги життя, 1949, 167). 5. тільки недок. Пас. до прибивати. Добудовуються ятки, рундуки, прибиваються вивіски (Олександр Олесь, Вибр., 1958, 413); Жовтий пил осідає у трав'янистих місцевостях поза межами пустинь. Тут він частково прибивається дощами (Курс загальної геології, 1947, 93); Пошкоджене листя [рису] жовтіє і гине, лягає на воду, сплітається, а потім.. прибивається водою до берегів (Хлібороб України, 5, 1971, 21). Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, 1976. — Стор. 554.
