Прашпорт

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Прашпорт, -та, м. Испорч. вм. пашпорт. Паспортъ. Перестріва його на дорозі становий... «Прашпорт є?» Ні, нема. «Як же ти без прашпорта ходиш? Ти блудяга якийсь». Рудч. Ск. II. 161. Узяв вовчий прашпорт. Его выгнали. Ном. № 10402.

Сучасні словники

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ПА́ШПОРТ. а, чол., заст. Паспорт (у 1 знач.). Квасюк забрав у неї пашпорт і одвів її в кухню до своєї жінки (Борис Грінченко, II, 1963, 262); — Хіба забув, скільки.. там всяких жевжиків.., вже вони й «антифашисти», вже вони й «підданці» інших держав — пашпорти в них заздалегідь заготовлені... Думаєш, для чого то? (Олесь Гончар, III, 1959, 301).

Словник української мови: в 11 томах)

ПА́СПОРТ, а, чол.

1. Документ встановленого зразка, що посвідчує особу власника, його громадянство. Коли надумаєшся їхати до Львова на різдво, то починай заходи про се заздалегідь, щоб тебе не затримали з паспортом (Леся Українка, V, 1956, 381); Редактор нерішуче подає мені руку. Побачивши радянський паспорт, він простягає її вдруге (Ярослав Галан, Перед лицем фактів, 1949, 43); * Образно. Ця молодість і жіноча свіжість, як паспорт готовності до життя, вабили дотепного хірурга Храпкова (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 15).

2. Реєстраційне посвідчення, що містить основні відомості про яке-небудь підприємство, устаткування, прилад, предмет господарського вжитку і т. ін. Технічний паспорт установки складається на основі проектних і заводських даних (Сільські лінії електропередачі, 1956, 43); Корисно.. запровадити на кожний споруджений об'єкт паспорт і передавати його при здачі організації-власникові (Радянська Україна, 27.VIII 1959, 2); // Реєстраційне посвідчення на кожну одиницю транспорту. Паспорт автомашини; // Документ, що містить реєстрацію яких-небудь фактів, докладний опис чого-небудь. В багатьох музеях України провадиться систематична робота по опрацюванню етнографічних колекцій і складанню наукових паспортів (Народна творчість та етнографія, 4, 1958, 74).

Ілюстрації

Pasport1.jpeg Pasport2.jpg Pasport3.jpg

Медіа

Див. також

Джерела та література

1. Шинкаренко Т.І. Паспорт закордонний (дипломатичний, службовий)// Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.2 — 812с.

2. Гавриленко О. А. Генеза паспортної системи Російської імперії в Україні (XVIII — початок ХХ ст.) // Право та державне управління. Збірник наукових праць. — 2012. — № 2 (7). — С. 9-13.

3. Паспорт // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол. Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2002. — Т. 4 : Н — П. — 720 с.

4. Службовий паспорт України // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол. Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2003. — Т. 5 : П — С. — 736 с.

Зовнішні посилання