Почуття
Почуття́, -тя́, с. = Почування. Поніс у серці гірке почуття ненависти. Мир. ХРВ. 36. Несказанне, невимовне кобза промовляє і святими почуттями серце надихає. К. МБ. XI. 141.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ПОЧУТТЯ́, я, сер.
1. Психічні й фізичні відчуття людини. Виникнення рис характеру дитини залежить від багатьох обставин її життя, але певне значення мають і почуття (Хлібороб України, 3, 1969, 36); Експериментатор владний і над такими почуттями, як голод (Наука і життя, 12, 1965, 23).
2. Здатність відчувати, сприймати навколишнє середовище. Припустімо, що кожна істота тому почуває. Що її первісні частки наділено всі почуттями (Микола Зеров, Вибр., 1966, 187); Цілком можливо припустити, що тварини мають особливе почуття — почуття погоди, яке невідоме людям (Народні прикмети і завбачення погоди, 1956, 31); Річенко не поворухнувся; він сидів як приголомшений, і видко було, що почуття його всі притуплені (Гнат Хоткевич, I, 1966, 60); * Образно. Розбуди почуття, Що в тобі, може, спить (Володимир Самійленко, I, 1958, 65).
♦ Шосте почуття — здатність людини добре орієнтуватися в обставинах, інтуїтивно приймати правильні рішення. Дядюшка угадував дорогу шостим почуттям, якого не існує у звичайних людей (Іван Микитенко, II, 1957, 389).
3. із спол. що, мов, немов, ніби і т. ін. Стан людини, який викликається почуттєвим досвідом. Таке почуття нараз обхопило Марусяка, мов.. йде відкись [звідкись] здалека (Гнат Хоткевич, II, 1966, 250); У Данила було таке почуття, ніби він готується до наступу і, даючи поради, враховує всі деталі майбутньої сутички (Олександр Копиленко, Лейтенанти, 1947, 129); Почуття, що поблизу є людина, яка страждає, перемогло страх (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 381);
// Правильне або хибне усвідомлення людиною свого значення, ролі в суспільстві і т. ін. З почуттям власної вищості.. пан писар округлим рухом звернувсь плечима до громади (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 195); Треба всемірно зміцнювати у людей почуття хазяїна підприємства (Комуніст України, 8, 1966, 8);
// Здатність людини сприймати й усвідомлювати естетичні цінності. Він.. відчував, що до нього поступово повертається і чітка твердість ліній, і почуття колориту (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 253); Коли ми опиняємося в музеях або заглиблюємося в томи історії мистецтв, то ще раз переконуємося, наскільки було розвинене почуття краси у наших далеких предків (Мистецтво, 1, 1963, 28);
// Здатність людини вміло використовувати властивості чого-небудь. Таке почуття матеріалу досягається тільки довголітньою роботою (Вадим Собко, Біле полум'я, 1952, 175).
Естетичне почуття — емоційна реакція людини на естетичні цінності; Національні почуття — вияви любові й поваги до свого народу, до його культурних надбань. Виступаючи проти націоналізму і національного егоїзму, комуністи разом з тим завжди якнайуважніше ставляться до національних почуттів мас (Програма КПРС, 1961, 21); Патріотичні почуття — любов до Батьківщини, відповідальність за її долю і готовність служити її інтересам. Високі патріотичні почуття сповнюють серця будівників комуністичного суспільства (Радянська Україна, 26.III 1950, 4); Почуття відповідальності — глибоке усвідомлення свого обов'язку перед суспільством, людством, розуміння суті й значення своїх учинків, своєї діяльності. Високе почуття відповідальності за загальну справу, властиве радянським людям з перших днів перемоги соціалістичної революції, дедалі більше розвивається (Комуніст України, 9, 1967, 60); Почуття інтернаціоналізму — вияв глибокого усвідомлення міжнародної солідарності трудящих світу в боротьбі за перемогу соціалістичної революції і побудову комунізму. Нашій молоді притаманне високе почуття інтернаціоналізму, пролетарської солідарності (Комуніст України, 10, 1968, 11).
♦ Почуття ліктя див. лікоть; Почуття міри див. міра.
4. Емоції, що супроводжують оцінку певних суспіль них подій, явищ. Тут, може, говорить більш почуття, ніж теоретичний розум (Леся Українка, V, 1956, 99); Розум і почуття людини невіддільні одне від одного (Комуніст України, 6, 1967, 68);
// Вияв схвильованості, душевного піднесення. Надаремне молоденький, чорнявий піп.. вкладав.. так багато почуття у свої вигуки:., парафіян цікавило зовсім не те (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 276); Він пробував співати,.. але співав недовго й без почуття (Юрій Яновський, II, 1958, 234); Роман прощається з учителем, з почуттям тисне йому руку (Михайло Стельмах, I, 1962, 255);
// чого. Емоції, викликані певними душевними переживаннями. Ся нещасна руїна в попівській рясі збуджувала радше почуття жалю (Іван Франко, VII, 1951, 16); Пішов додому Чіпка,.. поніс у серці гірке почуття ненависті (Панас Мирний, I, 1949, 148); Його охопило почуття палючого сорому (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 162);
// Емоційна настроєність. Одягався [Доря] поспішно, з почуттям свята (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 374); Вже зникло те почуття тихого відпочинку, що було в першу зиму по приїзді Зоні (Леся Українка, III, 1952, 656); Зараз же його охопило ділове почуття (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 329);
// Інтуїтивне розуміння, сприйняття, передчуття чого-небудь. Чули те і тюремщики — і якісь лихі почуття закрадалися у потайники їх серця (Панас Мирний, I, 1954, 343); Сторожко ступає по стежці Вутанька. Почуття небезпеки, неясної якоїсь тривоги ні на мить не покидає її (Олесь Гончар, II, 1959, 257).
Жити одним почуттям — мати спільні інтереси, бажання, прагнення. Він мій земляк і мій сучасник, Ми все навпіл ділили з ним. І він ровесник мій, і, власне, Жили ми почуттям одним (Любомир Дмитерко, Вітчизна, 1948, 146); Почуття гумору — здатність людини бачити смішне у певних життєвих ситуаціях і вміти його передавати. — Я ціную, товаришу Рясний, наявне в тобі почуття гумору (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 114); Стефаник у своїх спогадах відзначав великі здібності Мартовича, його надзвичайно сильне почуття гумору і дар оповідача (Історія української літератури, I, 1954, 685).
♦ Грати на почуттях — використовувати з корисливою метою певні почуття людини. Буржуазія завжди користувалася зброєю націоналізму проти робітничого руху і не пропускала жодної нагоди, щоб грати на національних почуттях мас (Шамота, Талант і народ, 1958, 74); Давати (дати) волю почуттю (почуттям) — виявляти нестриманість, робити щось під впливом настрою. Тут я дав волю своєму почуттю, я говорив, що хочу жити роботою партійною (Леся Українка, III, 1952, 693); Бувало, підпивши, Свирид похитає головою, стукне кулаком по столі і дасть волю своїм почуттям (Михайло Стельмах, II, 1962, 29).
5. Любов, кохання; захоплення ким-небудь. Зів'яло з часом та почало гаснути в серці Йоновім і почуття до Гашіци (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 245); Мабуть, вона могла б його стримати, вдержати тут силою свого почуття, своєї любові (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 326).
Іноземні словники
Українська-англійська Словник
ПОЧУТТЯ
Переклад на англійська:
feeling
(noun, adjv)
sensation
Автоматичний переклад:
sense
Подібні фрази в словнику українська англійська. (1)
почуття́ emotion
ЯНДЕКС словари
ПОЧУТТЯ
Существительное
чувство, чувствование; (процесс восприятия чего-нибудь) ощущение; (только о способности подмечать, сразу улавливать что-нибудь) чуть¸
~ власної гідності — чувство собственного достоинства
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
ЗНАЧЕННЯ ЕМОЦІЙ І ПОЧУТТІВ В ЖИТТІ ЛЮДИНИ
В індивідуальному розвитку людини почуття грають важливу соціалізуючого роль. Вони виступають як значимий чинник у формуванні особистості, особливо її мотиваційної сфери. На базі позитивних емоційних переживань типу почуттів з'являються і закріплюються потреби й інтереси людини.
Почуття виконують у житті і діяльності людини, в його спілкуванні з оточуючими людьми мотивуючу роль. У відношенні навколишнього його світу людина прагне діяти так, щоб підкріпити і підсилити свої позитивні почуття. Вони в нього пов'язані з роботою свідомості, можуть довільно регулюватися.
Емоції впливають на вираженість переживань людини. При цьому настрій визначається емоційною реакцією не на посередні наслідки тих чи інших подій, а на їхнє значення для людини у справі його загальних життєвих планів. Настрій більшості людей коливається між помірним смутком і помірною радістю. Люди дуже різняться швидкістю переходу від радісного настрою до невиразному і навпаки.
Емоції впливають і на сферу сприйняття: пам'ять, мислення, уява. Негативні емоції породжують почуття суму, скорботи, зневіри, заздрості, злоби, більше того, часто повторюючись, вони можуть викликати психогенні шкірні захворювання: екзему, нейродерміти, секреторні і трофічні зміни шкіри-випадання або посивіння волосся.
Гостре емоційне напруження може виявлятися різними хворобливими відчуттями-надмірної пітливістю, нудотою, втратою апетиту у одних або почуттям невгамовного голоду, спраги в інших.
Такі функціональні зміни самопочуття і діяльності внутрішніх органів обумовлені відхиленнями у вегетативній нервовій системі.
Емоції і мислення і мислення взаємопов'язані і тому існує зв'язок між характером думок, що приходять в голову, і настроєм. Так, благотворно впливає на загальне самопочуття приємна думка, що сприяє вирішенню будь-якої складної задачі.
Емоційні міжособистісні відносини мають свою певну динаміку. Вони можуть досягати найбільшої напруженості і поступово згасати чи критично руйнуватися або вирішуватися. Сам час стирає в пам'яті трагічне, забуваються пережиті страждання, стають менш значущими минулі образи і засмучення. Емоції, що переходять у афекти в безуспішною боротьби розуму з пристрастями, правильному усвідомленню піддаються важко. При цьому нерідко ні інтелект, ні добра воля не здатні нормалізувати психічне рівновагу людини. Під впливом емоцій він стає як би сліпим перед лицем фактів, не може контролювати свої дії. При цьому свої вчинки люди пояснюють приблизно так: «Я не хотів кричати, бити по столу, образити вас, але я був не в собі, я нічого не міг з собою вдіяти».
Ненормально тривалі афекти ми можемо спостерігати в осіб з епілептоідним складом характеру, природжено недоумкуватих, легко збуджуються від дрібної неприємності на кілька днів.
Емоції виконують функцію оцінки, будучи своєрідною системою сигналів, за допомогою яких суб'єкт дізнається про значимість того, що відбувається. На це вказував і Грот (1879-1880) у своїх роботах, а також і ряд сучасників. [9]
Уміння людини стримувати свої почуття, відкладаючи їх прояв до більш відповідного моменту, залежить від ефективності роботи мозку. Одні люди раціональні, інші-імпульсні. Розумно розвивати в собі терплячість, вчитися стримувати свою мову, щоб не загострювати взаємин з близькими і друзями. Добре влаштований мозок коштує більше, ніж мозок, добре наповнений.
Від доброго людини завжди виходить душевна теплота, він більш емоційний, ніж розумовий, душевно холодний чоловік. Душевно холодні люди не можуть ні співчувати чужому горю, ні радіти успіху, удачі близької людини. Типову холодність представив І.С. Тургенєв в образі Базарова в романі «Батьки і діти».
Почуття задоволення, приємні відчуття людина завжди прагне не тільки посилити, а й повторити. При цьому він діє неусвідомлено, імпульсивно, тобто його психологічний стан недифференцированно. Для того, щоб задоволення продовжити і зробити приємним, необхідно його скоротити. «Будь-яке задоволення посилюється від тієї пристрасті, яка може нас позбавити його, - писав Сенека .- Насолоджуватися завжди, значить, не насолоджуватися зовсім. Володій пристрастями, інакше пристрасті оволодіють тобою ». [10]
При деяких формах неврозу хворий може відчувати і «почуття втрати почуття», тобто болісне нечутливість, тяжке емоційне спустошення, безповоротну втрату, здатність радіти і страждати. У хворих на шизофренію, наприклад, сприйняття не отожествляется з реальними образами і не проектується назовні. Хворі «чують» голоси, які звучать в голові, бачать «внутрішнім оком», говорять про запахи, що виходять з голови, але в реальності всього цього не існує.
Людина нерідко переживає почуття власної неповноцінності, найчастіше це буває в дитинстві і накладає відбиток на формування і розвиток особистості. Подолання почуття власної неповноцінності більш гармонійно відбувається у молодому віці, коли організм і її нервова система легше пристосовуються до змін. У літньому ж віці, особливо в старості спроби перекомпенсірованія більш болючі.
Компенсація почуття власної неповноцінності може бути корисною для індивіда і для суспільства, якщо він активізується у навчанні, будь-то захоплення, суспільного життя. Але буває, що людина намагається знайти душевний комфорт за рахунок алкоголю, куріння, лікарських наркотичних речовин та ін Цим тільки загострюються проблеми.
Алексєєва Л.В. вказує на те, що вплив емоцій на людину набагато більш значуща потреб. [11] Людина легко відмовляється від задоволення потреби, якщо це пов'язано в нього з негативними переживаннями, або прагне отримати задоволення, розуміючи, що не можна чи шкідливо.
Людина опиняється у владі емоції, навіть якщо вона і не дуже сильна. Він практично беззахисний, коли плаче або сміється!
Отже, емоції можуть бути безпосереднім сигналом, оцінкою, побудником дії або бездіяльності, лежати в основі енергетики самого індивіда.
Ким вперше було визначено, скільки почуттів у людини
Наші органи чуття вперше описав Аристотель. Видатний філософ, щоправда, допустив помилку, вирішивши, що думаємо ми серцем. Але самі почуття людини він передав правильно: це слух, зір, нюх, дотик і смак. Однак сучасна наука відкрила ще чотири відчуття, окрім п'яти, перерахованих античним мислителем. Це термоцепція - сприйняття нашим організмом холоду або тепла. Вона відрізняється від дотику, адже ми не торкаємося ні до яких предметів, щоб зрозуміти, холодно або жарко.
Під внутрішньому вусі людини є наповнені рідиною порожнини, які відповідають за еквібріоцепцію - відчуття рівноваги. Є ще одне відчуття - усвідомлення тіла. Його ще називають Пропріоцепції. Воно близько до попереднього почуттю. Воно відповідає за те, що ми навіть із закритими очима знаємо, в якому становищі перебувають частини нашого тіла. І нарешті, ноціцепція, відчуття болю.
