Потопельник

Потопе́льник, -ка, м. Утопленникъ. Шух. І. 42. 182.

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

[1] ПОТОПЕ́ЛЬНИК, а, чол., розм. Те саме, що утопленик. Міг би [Іван] розказати і.. про потопельників, які по заході сонця сушать бліде тіло своє на каменях в річці (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 307); А якби був я потопельником, — усе причаював би ся в найглибшім зеленім місці під стрімкою скалою (Гнат Хоткевич, II, 1966, 319); * У порівняннях. Ввійде [хмара] в гирло ущелини,.. стане всмоктувати в себе вільгість і, набрякши водою, як потопельник, розпадеться весняною зливою (Леонід Первомайський, Невигадане життя, 1958, 91).

Словник синонімів

[2] ПОТОПЕЛЬНИК утопленик, як ім. утоплений, тонучий, сов. потопаючий.

Словник фразеологізмів

[3] як [то́му] уто́пленику (уто́пленому), зі сл. щасти́ти, ве́зти і т. ін. Уживається для вираження повного заперечення змісту речення. Везе йому, як тому втопленику (Укр.. присл..); На п’ятий день заявився Марко..— Щастить тобі [Тимку], як утопленику,— засміявся він.— Орися кличе (Григорій Тютюнник). як [то́му] уто́пленику (уто́пленому), зі сл. щасти́ти, ве́зти і т. ін. Уживається для вираження повного заперечення змісту речення. Везе йому, як тому втопленику (Укр.. присл..); На п’ятий день заявився Марко..— Щастить тобі [Тимку], як утопленику,— засміявся він.— Орися кличе (Григорій Тютюнник).

Орфографічний словник української мови

[4] потопе́льник іменник чоловічого роду, істота розм.

Ілюстрації

[5]

[6]

[7]

[8]

Цікаві факти

Надзвичайні факти про тонущих людей

[9]