Позгонити

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Позго́нити, -ню, -ниш, гл. 1) Согнать съ мѣста (многихъ); согнать въ одно мѣсто. Уже й овець позгонили. Мир. ХРВ. 39. 2) Взогнать (многихъ). Позгонив воли на гору.