По́вагом, нар. Медленно, не спѣша, протяжно. Не хапайсь пісні співать повагом! Ном. № 9650. Стали по душі дзвонити во всі дзвони та повагом, та жалібно. ЗОЮР. II. 285. А ніч іде, іде собі повагом. К. Іов. 15.
