Плисти

Пли́сти́, -ву́, -ве́ш, гл. 1) Плыть. Ой як лебедям плисти против води важко. Мет. 108. Гиля, гиля, білі гуси, на річеньку плисти. Грин. III. 249. 2) О зернѣ; высыпаться. Вівса ми ще не пожали, а він пливе.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках Пересуватися у воді або по воді в якомусь напрямку за допомогою певних рухів тіла, спеціальних органів чи знарядь. Ото було, як опівночі, то й пливуть човни Дніпром (Вовчок, І, 1955, 90); Вже не рибки пливли у воді, а вербові листочки (Тют., Вир, 1964, 520); Механічно сповз [хазяїн] із сідла й поплив біля морди Сірого, тримаючись за гриву й допомагаючи рукою плисти (Ю. Янов., І, 1958, 141); Плисти (пливти) наввипередки; * У порівн. І дівчина, обсипана квітками, Іде, немов пливе лебедонька в воді (Рильський, І, 1960, 160); // Рухатися, нестися за течією води (про предмети). Не все те переймати, що на воді пливе (Номис, 1864, № 3297); Де-не-де щось чорне швидко пливло по воді (Гр., І, 1963, 420); Весло впало в воду й пливло із човном (Смолич, І, 1958, 79); По річці к дівці Квіточка плине (Кост., І, 1967, 38).

◊ Копі́йка в кише́ню пливе́ — хто-небудь має прибуток від чогось. — Таксі, — повторив Кость, — то, дядьку Миколо, живе діло. Колесо крутиться — копійка в кишеню пливе… (Рудь, Гомін.., 1959, 74); Неха́й (хай) пливе́ за водо́ю що — побажання забути що-небудь, не повертатися до чогось (переважно неприємного). [Семен:] Забудь, брате, те, що колись було; нехай те лихо пливе за водою! (Кроп., І, 1958, 115); Плисти́ молоко́м і ме́дом див. мед; Плисти́ (пливти́) за течіє́ю див. течія́; Плисти́ (пливти́) куди́ вода́ несе́ — те саме, що Плисти́ (пливти́) за течіє́ю (див. течія́). — Ні порадою, ні силою не переможеш нашого товариства. Лучче пливи, куди вода несе… (П. Куліш, Вибр., 1969, 149); Плисти́ (пливти́) про́ти течії́ див. течія́; Про́ти води́ плисти́ (пливти́) див. вода́; [Сам (сама́, само́)] пливе́ до рук (у ру́ки) — що-небудь легко дістається, добувається. Там уже читають списки. Багато ж їх виявилось, щасливців, яким земля сама пливе сьогодні до рук (Гончар, II, 1959, 214); Він таки ж господар, і гріх йому.. не брати того добра, що само в руки пливе (Тют., Вир, 1964, 429); Всі бачать, як воно [багатство] їм у руки пливе, а як воно їм з рук вислизає, того ніхто не вгадає (Дн. Чайка, Вибр., 1960, 82).

Пересуватися по воді на човні, судні і т. ін.; бути в плаванні. — Звичайно ми сходились вранці, брали човен і плили в море (Коцюб., II, 1955, 299); Я збиралась у дальню дорогу, Щоб морями чужими плисти (Турч., Земле моя.., 1961, 5); Гей, плину я по Дунаю (Коломийки, 1969, 91).

перен. Плавно летіти, нестися в повітрі (про птахів або про літальні апарати). В небі.. довгими ключами пливли журавлі з журавлицями (Довж., І, 1958, 173); Високо.. пливли на захід в супроводі жвавих «яструбків» важкі бомбардувальники (Гончар, III, 1959, 371); Шульпіка угорі Тихо плинув (Щог., Поезії, 1958, 101); // Повільно, плавно пересуватися по небозводу (про сонце, місяць і т. ін.). Непримітно час минав, непримітно сонце пливло до спокою (Мирний, IV, 1955, 24); Багряний місяць над полями пливе між хмарами (Сос., II, 1958, 170); Місяць блідий сумно плине По водах морських (Метл. і Кост., Тв., 1906, 269); // Переміщуватися в повітрі під дією вітру. За сонцем хмаронька пливе (Шевч., II, 1963, 203); Понад полем синій дим пливе… (Тич., III, 1947, 183); Над рудим по-жухлим степом пливло по вітру легке й прозоре «бабине літо» (Тулуб, В степу.., 1964, 156); // Легко поширюватися, розноситися в усі боки (про звуки, запахи, прохолоду і т. ін.). З старої вілли на весь гай Плив голос панни Ванди (Фр., XI, 1952, 276); З ріки плинув живлющий струмінь прохолоди, з лісу — чистий і гіркий запах хвої (Грим., Кавалер.., 1955, 35).

Ілюстрації