Пишно

Словник Грінченка

ПИШНО, нар. 1) Гордо, важно. На ставі пишно лебідь плив. Греб. 362. 2) Роскошно, пышно. Один чоловік жив щодня пишно. Єв. Л. XVI. 19.

Орфографічний словник української мови

пишно:

прислівник

незмінювана словникова одиниця

Словник української мови: в 11 томах

Пишно

Присл. до пишний. В горах пишно буяла весна (Яків Качура, Вибр., 1947, 164); Пишно розрослися яблуні, і Олексій Михайлович з турботою помічав, як одна гілка глушила другу (Олесь Донченко, IV, 1957, 228); Бачив [капітан] добрих сестер, суворих лікарів на обходах і серед них — білолицю, золотокосу, пишно вродливу дівчину — старшого лейтенанта медичної служби (Павло Загребельний, Спека, 1961, 191); Світле, пишно розпущене волосся розсипалося їй на плечах шовковистими волошками (Олесь Гончар, III, 1959, 319); Минуло три роки, ікиягівна, на диво, пишно, величаво розцвіла (Олекса Стороженко, I, 1957, 369); Незважаючи на те, що цею повістю Франко оддав данину тодішній літературній школі, ми бачимо в ній вже й соціальні мотиви, добачаємо зародок того таланту, що незабаром розвивався так пишно у других творах Франка (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 31); За цим гребенем пишно та сміливо виганяється вище од усіх гір Соколиця (Нечуй-Левицький, II, 1956, 397); У західній частині Радянської України, частині, яка ще так недавно була краєм нечуваної народної темноти й неписьменності, пишно розцвітає культура (Максим Рильський, III, 1956, 52); Гарна, розцвітлена пишно веселка півнеба підперла (Володимир Самійленко, I, 1958, 92); От до концертної ми вирушили зали (Так пишно названо найбільшу із кімнат) (Максим Рильський, Мости, 1948, 77); Нарада відбувається на квартирі в одного з колишніх викладачів полтавської гімназії, в його пишно обставленому українською старовиною кабінеті (Олесь Гончар, II, 1959, 192); Увіходить Йоганна, розкішно вбрана: у сріблястій, прозорій, пишно вигаптуваній шовками одежі, у золотому поясі (Леся Українка, III, 1952, 177); Іван дивувався Палагні. Вона і перше любила пишно вбиратись, а тепер наче щось вступило у неї (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 342); Він був не дуже багатий, а жити пишно, у розкоші великій хотів, по-панськи! (Марко Вовчок, I, 1955, 66).

ПИШНО... Перша частина складних слів, що відповідає слову пишний: пишнобарвний, пишнобородий, пишноволосий, пишнозелений, пишноколосий, пишнокрилий, пишнокронний, пишнотілий і т. ін.

Пишний (а, е)

1. Буйний у своєму розквіті. Настала пишна та тепла весна (Нечуй-Левицький, II, 1956, 188); Навкруги була земля, така чорна, пухка, родюча, повесні пишна, восени багата (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 13); Навкруги — підступна тиша.. Луки, гори, пишні сади, — все зелене й принишкле (Олесь Гончар, III, 1959, 17);

• З великою кількістю гілок, густим листям, буйним стеблом (про дерева, кущі, трави і т. ін.). Подивись, яким шатром над нами Явір цей розкинув пишні віти (Михайло Старицький, Поет. тв., 1958, 27); Сонце гляне, Побіжить весна.. Знову трави пишні Звиснуть отуди (Павло Грабовський, І, 1959, 320); Розлилися гони пишними житами, Забуяли повінню пшениць (Платон Воронько, Коли я.., 1962, 65);
• Розквітлий, яскравий, великого розміру або з великою кількістю пелюсток (про квіти, дерева, кущі). — О, який мак! — покрикнула Галя. — Що.. за пишнії маки! Я собі насію такого! (Марко Вовчок, I, 1955, 323); Тут цвіли синім цвітом невідомі їй кручені паничі, бархатна красоля, пишна жоржина, жовті гвоздики (Олесь Донченко, VI, 1957, 30);
• З великою кількістю відгалужень; крислатий (про роги тварини). — Олень.., наче з бронзи вилитий, Таких пишних рогів я ще ніколи не бачив! (Михайло Томчаній, Готель.., 1960, 255).

♦ Пишним цвітом (квітом) розквітати (цвісти, процвітати і т. ін.) — інтенсивно розвиватися, бути на високій стадії розвитку, розквіту. Пишним цвітом розквітла наша.. Батьківщина — великий Радянський Союз (Радянська Україна, 12.VIII 1951, 2); Розкрилися запечатані гробовища народного духу, ожило поховане слово і, обновлене їх [кращих синів народу] невсипучою працею, зацвіло пишним квітом (Панас Мирний, V, 1955, 416).

2. Густий, пушистий (про волосся). Бачу, що ніколи мені панькатися з моїми пишними косами, взяла та й пообтинала їх (Іван Франко, III, 1950, 99);

• Пухнастий (про пір'я, вовну і т. ін. та вироби з них). Юрко.. зняв з голови велюрового капелюха з пишною пір'їною, окреслив ним у повітрі коло й уклонився (Степан Чорнобривець, Визвол. земля, 1959, 81); Пишне і м'яке вийде кашне, якщо в'язати його зірочкою (В'язання крючком, 1957, 59).

3. Пухкий, м'який (про вироби з тіста). Пишні пироги;

• Який піднімається, застигає, вкривається і т. ін. легкою, пінистою масою (про піну, шум і т. ін.). Двоє незнайомих Сагайді бійців, сидячи під деревом, мирно бесідували, навперемінки сьорбаючи з казанка свіже, ще напухирене пишним шумом молоко (Олесь Гончар, III, 1959, 318); Для виготовлення мусу Ще не застигле желе перед охолодженням збивають до утворення легкої пишної піни (Технологія приготування їжі, 1957, 207).

4. Повний, розповнілий (про людину, її фігуру, частини тіла). — Дай, боже, здоров'я і йому, і вам, — Олена низько вклоняється лановому, і наче вклоняються йому її пишні груди, яким тісно в широкій пазусі (Михайло Стельмах, I, 1962, 571); * Образно. Від пишного здоров'я, від повноти щастя Надія Миколаївна вся світилася радістю (Петро Панч, Ерік.., 1950, 93);

• Добре вгодований, викоханий (про тварин). Мій пишний гуцул-кінь летів шаленим трапом, потрясаючи від часу до часу своєю густою гривою (Ольга Кобилянська, III, 1956, 64);
• З густими складками, зборками (про одяг). На їх плаття пишні, збірочками унизані, складочками обвішані, немов рябесеньким пір'ям заквітчані (Панас Мирний, III, 1954, 261).

5. Який приваблює своєю чарівністю, незвичайністю; привабливий, дуже гарний. Інші мають повні скрині полотен, а вона, окрім власного тіла, окрім пишної вроди, немає нічого (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 28); Вона все ще та давня Маня, з своїм пишним сміхом, коли сміється, і з тими очима, що пригадують її матір (Ольга Кобилянська, III, 1956, 146);

• Який викликає, дає велику насолоду. Був пишний тихий літній вечір (Нечуй-Левицький, II, 1956, 261); Я не раз почувала бажання бути на тім вершку, дихати тим пурпурово-золотим, пишним повітрям (Іван Франко, VII, 1951, 394);
• Який справляє величне враження. Поховали [Т. Шевченка], як хотів: Щоб лани широкополі І Дніпро, і кручі Було видно... І справді, пишна картина (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 44).

6. Який складається з різних кольорів; багатобарвний, барвистий. Небо над морем стало сизе, й на тому сизому небі заблищала пишна веселка (Нечуй-Левицький, II, 1956, 234); Так вітер по землі стелив туман легкий, А сонце понад ним промінням вигравало. І пишних кольорів мережку вишивало (Адам Міцкевич, П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 209);

• Який характеризується багатством форм, виявів; багатогранний. Пишний світ.. з його красою або яка цікава книжка не давали йому змоги пильнувати як слід коло овець (Панас Мирний, V, 1955, 310); Чого ж дума така пишна, Чого ж слово бідне? (Степан Руданський, Тв., 1959, 131);
• Який бурхливо, багатогранно проявляється. Літо минулось і квітки немає, А зіронька тихо зорить, як і влітку; Щире так щастя рівнесенько сяє, Зрадливе ж і пишне минає, як квітка (Іван Манжура, Тв., 1955, 48); А любов цвіте Юна, пишная, Мов гілля густе В клена з вишнею (Платон Воронько, Тепло.., 1959, 155);
• Який відзначається високим ступенем вияву чого-небудь. Віддаючись святій справі, Навік-віки віддавайсь; Не сіяти в пишній славі, А копати сподівайсь (Павло Грабовський, I, 1959, 575); Роки Радянської влади — це роки пишного розквіту грузинської культури,- національної за формою і соціалістичної за змістом (Комуніст України, 11, 1965, 63).

7. Високомовний (про слова, фрази і т. ін.). Хотіла б, тату, я сказати Не пишне слово, а просте: Я не боюся муки, страти, — Адже ж той колос проросте (Микола Нагнибіда, Пісня.., 1949, 112); — Ніч-зоря... Як це мило сказано! — захоплено вигукнула ад'ютантка, стенографуючи пишну генеральську фразу (Олесь Гончар, II, 1959, 274).

8. Який перебуває у розквіті; багатий, розвинений (про край, місцевість, країну і т. ін.). Це була Акерманщина.. Край був багатий і пишний (Нечуй-Левицький, II, 1956, 223); Брати! Оці слова вам України син Несе як скромний дар від пишної країни (Максим Рильський, І, 1956, 200);

• З гарними упорядкованими будівлями (про населений пункт). Минуло трохи більше року, як землетрус обернув пишну Мессіну в груду каміння (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 401);
• Великий, місткий, з архітектурними прикрасами, оздобленням (про будинок, палац, храм і т. ін.). В нас по містах вибудовані пишні будинки з ясними вікнами, з широкими ворітьми, з такими великими дверима, що, здається, усьому миру хрещеному увіходити місця не бракує (Марко Вовчок, I, 1955, 379);
• Розкішно обставлений (про приміщення). Лід землею ж там палати, де вельможний Ох сидить, гарні, пишнії кімнати, срібло-злото скрізь ряхтить (Леся Українка, I, 1951, 274); Один снаряд, шугонувши крізь купол, розірвався в пишній приймальній залі (Олесь Гончар, III, 1959, 293).

9. Який коштує багато грошей; коштовний, цінний. — Я дам тобі пишні дарунки, забудеш недолю свою (Леся Українка, I, 1951, 131); Жони, які стояли позад княгині, одягнені були простіше, але достойно, на них не було пишних золотих чи срібних оздоб (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 148);

• Який відзначається багатством, знатністю. Збудує він собі гарний будинок і стане не попихачем, а наближеним до одного з пишніших панів крулевства [королівства]... (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 4);
• Який відбувається з великими почестями, відзначається урочистістю, помпезністю. Бучні та пишні були по Гамзі похорони (Панас Мирний, IV, 1955, 202); Пишна похоронна процесія рушила на кладовище (Юрій Смолич, II, 1958, 119); Був бенкет пишний і бучний (Олександр Довженко, I, 1958, 266);
• Який справляє враження багатством, розкішшю; шикарний. Пишними рядами Виступають отамани, Сотники з панами (Тарас Шевченко, I, 1963, 74); Мовчки оглядав [Черниш] пишні окраси стін, ковзаючись по них неуважним, сумним поглядом (Олесь Гончар, III, 1959, 292);
• Добре, з смаком пошитий із коштовних матеріалів, ошатний і чепурний (про одяг, вбрання). Носить Марина дорогі та пишні убори, їсть Марина смачну та ситу страву (Панас Мирний, IV, 1955, 231); Сини вже переодягнені в пишну козацьку одежу (Олександр Довженко, I, 1958, 255).

10. Пихатий, бундючний. Чи то ж та пишна Варка, що «трьохрубльових» наймичок не признає й за подруг? (Любов Яновська, I, 1959, 249); Знайду по серцю юнака, Що не зрадливий і не пишний, Того, що зустрічі шука (Любов Забашта, Квіт.., 1960, 141); Сватають мене. Я все не хочу, а батько не силує, хоч там які були й багаті й пишні женихи (Марко Вовчок, I, 1955, 3); З'являються в дверях пишні жандарми в трикутних шапках (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 412).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 374.

Пишність

пишності, жін.

1. Буйний розквіт, розвиток, який виявляється в рості, цвітінні і т. ін. — Сину мій! дитя моє кохане! погуляв би ти в світі, полюбував красу і пишність світову (Марко Вовчок, I, 1955, 27);

• Надмірність у багатстві, оздобах, красі, вигодах і т. ін.; розкіш. Окреме приміщення на одному з столичних вокзалів. Невелика, оздоблена з солідною пишністю зала (Іван Кочерга, II, 1956, 41);
• Розмаїтість у барвах, забарвленні; багатобарвність, барвистість. Життя було там, в лісах, на полях, на луках. Там воно розливалося в усій своїй осінній пишності (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 167);
• Бурхливість, багатогранність розвитку, розквіт чого-небудь. З нечуваною пишністю розцвітають література, мистецтво, наука в таких країнах давньої й великої культури, як Вірменія та Грузія (Максим Рильський, III, 1956, 381).

2. Властивість за значенням пишний 2—10. Світла шовкова кофта з тугим перехватом у талії, довга широка спідниця.. надавали дорідній постаті пишності, грайливості (Яків Баш, Надія, 1960, 210); Поважна, сувора велич її [пісні] пахла історією.., пишності її ніяк не можна змалювати (Юрій Яновський, I, 1958, 205); Карл Маркс у «Капіталі» глузує з пишності і широкомовності буржуазно-демократичної великої хартії вольностей і прав людини.. (Ленін, 39, 1973, 21); — Мати-вітчизно! — мимоволі вирвалося у нього, по-юнацькому дзвінко й урочисто. І навіть для Козакова, який не терпів ніякої урочистої пишності, ці слова прозвучали переконливо і щиро (Олесь Гончар, III, 1959, 12); Характерно, що в зображенні селянина письменникові [О. Гончару] лишились цілковито чужими.. всякі тенденції до замилування старожитньою патріархальністю і етнографічною пишністю (Про багатство літератури, 1959, 232).

Словник відмінків

Відмінок	Однина	Однина	Однина	Множина
	чол.р.	жін.р	|
Називний	пи́шний	пи́шна	пи́шне	пи́шні
Родовий	пи́шного	пи́шної	пи́шного	пи́шних
Давальний	пи́шному	пи́шній	пи́шному	пи́шним
Знахідний	пи́шний, пи́шного	пи́шну	пи́шне	пи́шні, пи́шних
Орудний	пи́шним	пи́шною	пи́шним	пи́шними
Місцевий	на/у пи́шному, пи́шнім	на/у пи́шній	на/у пи́шному, пи́шнім	на/у пи́шних

Словник синонімів

БАГА́ТИЙ (який відзначається великою кількістю чого-небудь), РОЗКІ́ШНИЙпідсил.;ЩЕ́ДРИЙпідсил. (який надходить у великій кількості); ПИ́ШНИЙ (про край, місцевість); ЛУКУ́ЛЛІВСЬКИЙкнижн. (про обід, бенкет). Рідна земле, щаслива й багата, Мій уклін тобі, мій тобі спів! (М. Рильський); - Здається, ще цього року ваша розкішна бібліотека збагатиться ще на один том (А. Головко); Звичайно в суботу була щедра пошта (Ірина Вільде); От і рідний край, пишний, в срібному сяєві, як міраж (І. Нечуй-Левицький); А як увійшла пані з мискою вареників і служниця нарешті принесла самовар, булки і традиційну "чайну" ковбасу, то я саме описувала "лукуллівський бенкет" (Леся Українка).

БАГА́ТИЙ (який відзначається розкішшю, багатством обстановки, пишним оформленням, оздобленням тощо), ГО́ЙНИЙрозм.,БУЧНИ́Йпідсил.,РОЗКІ́ШНИЙпідсил.,ПИ́ШНИЙпідсил.;БУНДЮ́ЧИЙ, ПОМПЕ́ЗНИЙ (пишністю розрахований на ефект). Над панами неначе повіяла смерть крилами, повіяла над розкішним садом, над самим багатим палацом (І. Нечуй-Левицький); А в Коваля Андрія донька-одиначка народилася... Тому й хрестини такі гойні (Я. Качура); Був бенкет пишний і бучний (О. Довженко); - І ти думаєш справляти таке бундючне весілля, на котрому гуляють та п’ють три або й чотири дні? - спитав Денис (І. Нечуй-Левицький); Великий, помпезний Будинок культури.. сяяв вогнями, гримів музикою (Ю. Мушкетик). - Пор. 3. блиску́чий.

БАРВИ́СТИЙ (насичений різними яскравими барвами), БА́РВНИЙрідше,КОЛЬОРИ́СТИЙрозм., КВІТЧА́СТИЙпоет.,ПИ́ШНИЙпідсил.,ПИШНОБА́РВНИЙпідсил. поет.,РОЗЦВІ́ЧЕНИЙпідсил.Ліс стояв різнокольоровий, барвистий (О. Іваненко); Коли процесія вступила врешті в село, всі пласкі покрівлі вкрились барвними масами жінок та дітей і виглядали, як сади Семіраміди (М. Коцюбинський); Ходить він [Яків] паничем, розчісує кучері на потилицю, в’яже до сорочки кольористі краватки (С. Васильченко); З-за рогу квітчастим гуртом виткнулися дівчата (І. Кириленко); Небо над морем стало сизе, й на тому сизому небі заблищала пишна веселка (І. Нечуй-Левицький). Літній день вставав у всій своїй красі й пишноті, озвучений і розцвічений (О. Гуреїв). - Пор. різноба́рвний, 1. яскра́вий.

БЛИСКУ́ЧИЙ (який виділяється розкішшю, багатством, дорогою модністю, фешенебельністю і т. ін.), ПИ́ШНИЙ, ЛЮ́КСУСО́ВИЙрозм.; ШИКА́РНИЙ (розрахований на ефект, який виділяється дорогою модною красою). Уривки думок.. розгортали перед закритими очима пишний малюнок якогось іншого життя - таємного, як і сон той, блискучого та утішного (Панас Мирний); Пишними рядами Виступають отамани, Сотники з панами (Т. Шевченко); Також усякому навіть пастушкові відомо, що таким поїздом та в таких люксусових.. спальних вагонах.. не їздять ні голодні цигани з Бессарабії й Буковини, ні заплакані галицькі злидарі-емігранти (П. Козланюк); Його жінка була непоміркована, розтратлива, любила розкіш та шикарне гойне життя й сипала грішми, як половою (І. Нечуй-Левицький). - Пор. 5. бага́тий.

БУ́ЙНИЙ (який дуже розрісся - з великою кількістю гілок, високим стеблом, густим і великим листям і т. ін.), РОЗБУЯ́ЛИЙпідсил., ПИ́ШНИЙ, РОЗКІ́ШНИЙ, ДОРІ́ДНИЙ (звичайно про культурні рослини); МОГУ́ТНІЙпідсил., КРЕМЕ́ЗНИЙпідсил., МОГУ́ЧИЙпідсил.заст., уроч. (звичайно про рослинність у збірному значенні). Серед дерев росла буйна городина (О. Копиленко); Груди роздимало від терпкого духу розбуялих трав (Н. Тихий); Навкруги - підступна тиша... Луки, гори, пишні сади, - все зелене й принишкле (О. Гончар); Блищав ставочок, неначе дзеркало, кинуте у яр серед розкішної діброви (І. Нечуй-Левицький); Серед низьких пожовклих хлібів на вузенькій смужці гривою стояло високе дорідне жито (А. Хорунжий); Біла церква серед могутньої зелені робила приємне враження (М. Коцюбинський). - Пор. гілля́стий, 2. густи́й.

ГА́РНИЙ (про людину, її риси - який відзначається красою), КРАСИ́ВИЙ, ВРОДЛИ́ВИЙ[УРОДЛИ́ВИЙ], ХОРО́ШИЙ, СЛА́ВНИЙ, ЛА́ДНИЙ, ДОЛА́ДНИЙ, КРА́СНИЙ[КРА́СЕН]фольк., ГО́ЖИЙ[ГОЖ]фольк., ПРИГО́ЖИЙфольк., ЛО́ВКИЙрозм., КРАСОВИ́ТИЙрозм., БЛАГОЛІ́ПНИЙкнижн., заст.,ПРЕПОДО́БНИЙкнижн., заст.,СПОДО́БНИЙзаст.,ПОДО́БНИЙдіал.,ФА́ЙНИЙдіал.,ХО́СНИЙдіал.,ЛЕ́ПСЬКИЙдіал.,ШПЕ́ТНИЙдіал.,ХУПА́ВИЙдіал.,ВА́ЛЬНИЙдіал.; ПРЕКРА́СНИЙ, ЧУДО́ВИЙ[ЧУДО́ВНИЙ], ПРЕЧУДО́ВИЙпідсил.,ЧАРІВНИ́Й, ПИ́ШНИЙ, ПРЕПИ́ШНИЙпідсил.,ПРЕГА́РНИЙпідсил.,КАЗКО́ВИЙ, ДИ́ВНИЙ, ЧУДЕ́СНИЙ, ПРЕЧУДЕ́СНИЙпідсил.розм.,ПРЕСЛА́ВНИЙрозм.,ПРЕЧУДО́ВНИЙрозм.,ПРЕХОРО́ШИЙрозм.,МАЛЬО́ВАНИЙрозм.,РОЗПРОЧУДЕ́СНИЙрозм., РОЗЧУДЕ́СНИЙрозм. рідше (який відзначається надзвичайною красою). Як гарна молодиця, то гарно й подивиться (прислів’я); [Гострохвостий:] Коли б ви знали, які ви гарні, яке у вас гарне личко, які очки (І. Нечуй-Левицький); - Ти як була красивою, так і зосталась... Навіть покращала (Є. Гуцало); Чи я ж не хороша, чи я ж не вродлива? Тільки моя доля нещаслива (Ганна Барвінок); Така славна дівчина була! Очі в неї були ясні, коси довгі, великі, чорно-русі, а личко - як яблучко (Марко Вовчок); - Ти гадаєш, дівчинонько, що ти така ладна, А то тебе прикрашає хустина єдвабна (коломийка); Вся його сухорлява постать була доладна (Є. Гуцало); Красне личко - серцю неспокій (прислів’я); Хто милий, той красен (прислів’я); Виріс той хлопчик, вродливий та гожий, Гарний, як малево, став (Леся Українка); Як один, ідем ми, кожен дуж і гож (В. Сосюра); Ой, не жальже б мені воза, Коли б дівчина пригожа, А то ж руда та погана - Мені воза поламала (П. Чубинський); Очі в неї сяють і сама усміхається. - Яка в мене ловка мати, коли весела, - подумав я (С. Васильченко); Всі там звертали на неї увагу: що за така красовита молодиця? Квіткою горить на весь зал! (О. Гончар); Він такий благоліпний, кучері в’ються по плечах, щоки рум’яні (М. Коцюбинський); Припну фартук дорогий - Срібні-золоті береги, Гафтована середина, Преподобна дівчина (П. Чубинський); Ой, дівчино, дівчинонько, яка ти сподобна (І. Ле); Ти, дівчино, ти подобна; Не здавайся на підмову, будеш добра (П. Чубинський); Василь, файний веселий легінь, загинув у бійці з ворожим родом, посічений топірцями (М. Коцюбинський); Він дивився осяйними очима на Оленку і думав, яка вона хосна дівчина (А. Турчинська); Олена.. усе вихваля пана Забрьоху.., які то в нього уси шпетні і який сам увесь лепський та моторний (Г. Квітка-Основ’яненко); А Михасьо з Мариною там-то вальна пара (Словник Б. Грінченка); Прекрасний був Чиж у цю хвилину, прекрасна була кожна його риса і кожний рух (О. Довженко); Ольга зирнула на його своїми чудовими очима (І. Нечуй-Левицький); [Хмара:] Ваша мати була талановитою співачкою і чарівною жінкою... (О. Корнійчук); - Твої пишні очі одібрали в мене сон цієї ночі (І. Нечуй-Левицький); Молодиця прегарна.., хода спокійна і навіть велична (Ю. Яновський); Жаль кує вже кару люту "королівні" з дивними очима й холодним кам’яним серцем (С. Васильченко); Я відчуваю насолоду, милуючись чудесною жінкою (Ю. Яновський); Гарнесенько обіймемось... Та й поберемося, Моя крале мальована (Т. Шевченко).

ГА́РНИЙ (про предмет, краєвид і т. ін. - який має привабливий&́9; вигляд), КРАСИ́ВИЙ, ХОРО́ШИЙ, СЛА́ВНИЙ, МАЛЬОВНИ́ЧИЙ, КРА́СНИЙ[КРА́СЕН]фольк.,ГО́ЖИЙ[ГОЖ]фольк.,ЛА́ДНИЙрозм.,ЛО́ВКИЙрозм.,КРАСОВИ́ТИЙрозм.,ФА́ЙНИЙдіал.,ША́ТНИЙдіал.,ЛЕ́ПСЬКИЙдіал.,ВА́ЛЬНИЙдіал.; ПРЕКРА́СНИЙ, ЧУДО́ВИЙ[ЧУДО́ВНИЙ], ПРЕЧУДО́ВИЙпідсил.,ЧАРІВНИ́Й, ПИ́ШНИЙ, ПРЕПИ́ШНИЙпідсил.,РОЗКІ́ШНИЙ, КАЗКО́ВИЙ, ДИ́ВНИЙ, ЧУДЕ́СНИЙ, ПРЕЧУДЕ́СНИЙпідсил.розм., ПРЕГА́РНИЙпідсил.,ПРЕЧУДО́ВНИЙпідсил.поет.,ПРЕСЛА́ВНИЙрозм.,ПРЕХОРО́ШИЙрозм.,РОЗПРОЧУДЕ́СНИЙрозм., РОЗЧУДЕ́СНИЙрозм. рідше (який має надзвичайно привабливий вигляд). Гляньте на цей килим! Правда, гарна, пишна робота? (І. Нечуй-Левицький); Ніч красива! Не спіть! В ніч таку не до снів... (М. Нагнибіда); Гори мої високії, Не так і високі, Як хороші, хорошії, Блакитні здалека (Т. Шевченко); Славне село, якби ви бачили (Марко Вовчок); Гарний він [краєвид] літньою порою.., красен і зимовою добою (Олена Пчілка); Дід насадив і калину, і бузину, і рожу гожу (Марко Вовчок); Була се дівчина. Мужицький ладний вкривав ї [її] стрій (І. Франко); - Ой, яка ж то сорочка ловка! (І. Цюпа); Лан завруниться, зелений, по весні, А там зведе стебло туге і стромовите, Стебло ж оздобиться у колос красовитий (М. Зеров); Гори наші, гаї наші, файна полонино, Нема ліпшої від тебе, наша Верховино (коломийка); Душно в шатному кунтуші, облямованому куницею (З. Тулуб); І одежа на ньому лепська (Г. Квітка-Основ’яненко); Чарівний ліс восени. І не тільки восени, а й навесні, і влітку, і взимку - завжди він прекрасний (В. Гжицький); Вид на хутірську балку і на близькі ліси чудовий (Леся Українка); Весела, чудова місцина! (Панас Мирний); Килим був вишитий гарусом та шовком. Робота була пречудова (І. Нечуй-Левицький); Сумно дивиться [Габріель] з намету На околицю препишну (Леся Українка); Краєвиди звідси, з височезної гори, чудесні (М. Коцюбинський); Хороший дарунок дядько Федір нам того дня приніс. Ох, і пречудесну картину подарував! (О. Ковінька); Прегарні килими домашнього виробу прикрашали стіни, долівку й дивани (О. Кобилянська); Вже переможці стали станом В долині красній та розкішній (Леся Українка); Ліс був казковий (Д. Бедзик); Ніч була дивна: тепла, темна та тиха (І. Нечуй-Левицький); Зростай же, добрий, пречудовний світе (П. Тичина); Умилося росою до зорі Солом’янське преславне передмістя (М. Рильський); В нашій українській землі Гали-чині стоять прехороші гори Карпати (С. Васильченко); Дванадцять розпрочудесних рушників - вишитих чорно-червоним традиційним народним орнаментом - були розкладені поверх усього іншого манаття (Ю. Смолич).

ЗАРОЗУМІ́ЛИЙ (який тримається, поводиться гордовито, самовпевнено, вважаючи себе в чомусь вищим від інших), ГО́РДИЙ, ГОРДОВИ́ТИЙ, ПОГО́РДЛИВИЙ, ПОГО́РДИЙ, БУНДЮ́ЧНИЙпідсил., ПИХА́ТИЙпідсил., ПИ́ШНИЙпідсил., ЧВАНЛИ́ВИЙпідсил., СПЕСИ́ВИЙпідсил. рідко, ГОНОРОВИ́ТИЙрозм., ГОНОРИ́СТИЙрозм., ГОНОРО́ВИЙрозм., ПИНДЮ́ЧНИЙпідсил. розм., ПИНДЮ́ЧЛИВИЙпідсил. розм., ПИХОВИ́ТИЙпідсил. розм., ЧВАНЬКУВА́ТИЙ[ЧВАНЬКОВИ́ТИЙ]підсил. розм., ФАНАБЕ́РИСТИЙпідсил. розм., ВИСОКОДУ́МНИЙкнижн., ГОНО́РНИЙрідко, МАРНОЛЮ́БНИЙрідко, МАРНОСЛА́ВНИЙрідко, ПИХЛИ́ВИЙпідсил. рідко, ПИХУВА́ТИЙпідсил. рідше,БУ́ТНИЙдіал., КОКО́ШНИЙдіал., ФУДУ́ЛЬНИЙдіал.; ЗАЗНА́ЙКУВАТИЙ (який став вважати себе в чомусь вищим від інших); НАБУНДЮ́ЧЕНИЙ, НАДУ́ТИЙрозм., НАПИНДЮ́ЧЕНИЙрозм., НАПРИ́НДЖЕНИЙрозм. (який прибрав зарозумілого вигляду); ПАНОВИ́ТИЙ (який своєю зарозумілістю нагадує пана); НЕПРИСТУ́ПНИЙ, НЕДОСТУ́ПНИЙ, НЕДОСЯ́ЖНИЙ (до якого важко звертатися через гордовиту вдачу). - Панна Наталя трохи зарозуміла й розпещена дівчина, але в ґрунті речей добра (О. Кобилянська); Не вподобала й Мотря Явдохи. Вона здалася їй гордою, бундючною, недоступною (Панас Мирний); - Князь Єремія гордовитий, - зашепотіли кругом магнати та їх молоді сини, - не хоче признаватись до своїх давніх товаришів (І. Нечуй-Левицький); Окидала пари непривітним оком пихата, пишна Наталка Мамаєва (К. Гордієнко); Він був чванливий і пихатий, на Ціну зорив він крізь сміх (В. Сосюра); Ще в школі Оксана недолюблювала вродливу й гоноровиту Христю (Я. Гримайло); [Залєський:] Дивись ти, яка гонориста (В. Собко); Увійшло в хату оце пиховите цабе, розсілося - і давай хизуватися (О. Ковінька); Вона.. чванькувата - носочка й коцюбою не дістати - дивиться, наче зараз тебе з’їсть (Марко Вовчок); Єремія був найбагатіший за всіх магнатів, гордий та високодумний (І. Нечуй-Левицький); Пишна декорація ритуальної дії зачаровує лише бідних, темних людей. Пихливе панство не звертає на неї уваги (З. Тулуб); Вона була горда і бутна (О. Кобилянська); - Ото пан був! Фудульний пан.. То бувало не приступай (Остап Вишня); Він уже йшов, як завжди, поперед себе несучи свою пиху, напринджений та набундючений (О. Ільченко); З’явились дами, гарно повбирані, надуті, вдаючи з себе значних, навіть великих паній (І. Нечуй-Левицький); - Ватя чогось насупилась, чогось вдавала з себе неприступну велику паню (І. Нечуй-Левицький); Властолюбна королева Луїза, недавно горда і недосяжна, тепер щасливо посміхається (П. Кочура). - Пор. хвалькува́тий.

ПУХКИ́Й (перев. про вироби з тіста - м’який і легкий), ПИ́ШНИЙ, ПУ́ХЛИЙрідше,ПУХНА́СТИЙрідше,ПУХНА́ТИЙрідше.Мати кладе на стіл пухкі паляниці й пиріжки (С. Васильченко); Пишний коровай; Тягне [чорт] із сумки печену качку і пшеничний пухлий буханець (О. Стороженко); Василина сіла поруч сина і розв’язала вузлик з пухнастими й запашними пиріжками (І. Волошин); Гарні пироги вдалися, пухнаті (Словник Б. Грінченка).

ПУХНА́СТИЙ (вкритий м’яким пухом, густою м’якою шерстю; схожий на пух), ПУХНА́ТИЙ, ПИ́ШНИЙрідше,ПУШИ́СТИЙрідше,ПУХНАВИЙрідко.Дівчина була в чорній шерстяній сукні, простоволоса, з білою пухнастою хусткою на плечах (Я. Гримайло); З пухнатого сріблясто-чорного коміра визирало біляве, з виразними смарагдовими очима і акуратно нафарбованими вустами обличчя (С. Добровольський); Юрко.. зняв з голови велюрового капелюха з пишною пір’їною (С. Чорнобривець); Сплигнув з лежанки ситий кіт і пушистим хвостом став лащитись біля її ніг (А. Шиян); Туркочуть над головою голуби, пливе хмарин пухнаве клоччя (В. Сосюра).

ПИШНОМО́ВНИЙ (про слова, фрази, стиль тощо - який відзначається вишуканістю, часто надмірною), ПИ́ШНИЙ, ХИТРОМО́ВНИЙзаст.; ВИСОКОМО́ВНИЙ, ВИСО́КИЙ (який відзначається урочистістю); ПІДНЕ́СЕНИЙ, ПАТЕТИ́ЧНИЙ, ГУЧНИ́Й, БУЧНИ́Й (сповнений патетики); КУЧЕРЯ́ВИЙ, КВІТЧА́СТИЙ, КВІТИ́СТИЙ, ВИТІЮВА́ТИЙкнижн. (надмірно прикрашений); ФРАЗИСТИЙзаст. (для якого характерні надмірно пишні фрази). Вірш захоплював простотою і щирістю. Не було в ньому ні пишномовних фраз, ні гучних вигуків (М. Олійник); - Ніч-зоря... як це мило сказано! - захоплено вигукнула ад’ютантка, стенографуючи пишну генеральську фразу (О. Гончар); Слова високомовні "честь", "вітчизна" всевладно й просто входять у життя (Н. Забіла); Загинув [Боженко], не приходячи до свідомості і не проронивши, отже, ні одного високого слова (О. Довженко); Заремба.. читав багато книжок і вмів говорити трохи незвичною піднесеною мовою (Л. Смілянський); По синьому бездонному небу пливли не спливаючи молочно-пінні хмарки, що у добрій злагоді перекликалися з радісно-схвильованою, тому трохи кучерявою промовою Корнія Івановича (І. Волошин); Квітчастою мовою він відусього дворянства дякував земців за ту честь, якою вітали їх (Панас Мирний); Писаний [лист] трохи старим квітистим стилем, з алегоріями й довгими періодами (М. Коцюбинський); Правда, нерідко між фразистою мраковиною з купою блідих, видуманих ситуацій можна натрапити на одну-другу реальну сцену (І. Франко). - Пор. 1. багатослі́вний, 1. ви́шуканий.

УРОЧИ́СТИЙ (про стиль, мову і т. ін. - сповнений величі, небуденності), ПІДНЕ́СЕНИЙ, ВИСО́КИЙ, ПИ́ШНИЙ, ПАТЕТИ́ЧНИЙ, ПА́ФОСНИЙ (сповнений пафосу); ПОМПЕ́ЗНИЙ (надміру пишний - несхвально). Коли закінчився урочистий спів і стихла музика, була вже ніч (О. Довженко); - До останньої краплі крові, - добирав Сагайда високі, не раз чуті слова. - А як же інакше? (О. Гончар); Йому стало трошки ніяково за свою патетичну тираду (Ю. Бедзик); Помпезна промова.