Перебендя

Перебе́ндя, -ді, м. 1) Балагуръ. 2) Капризникъ, привередникъ. (Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 108.)

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970 - 1980)

ПЕРЕБЕ́НДЯ, і, чол., розм.

1. Вередлива, капризна, перебірлива людина; вередун.

2. Людина, що вміє весело, дотепно що-небудь розказати, проспівати і т. ін.

Вперше [Леся] слухала від сліпого кобзаря пісню про Кармеля і жандарма, що гримав тоді на старого. Тепер вона вже знає, за що погрожував жандарм запроторити перебендю в холодну (Микола Олійник, Леся, 1960, 119).

Словник синонімів Караванського

ПЕРЕБЕНДЯ - балаклій, базікало; вередун.

Ілюстрації

Див. також

Грицько Бойко "Вереда"[1]

Михайло Нізовцов "Вереда"[2]

Іноземні словники

Вередун - fastidious person [ fæsˈtɪd.i.əs ˈpɜːsn ], squeamish person [ ˈskwiː.mɪʃ ˈpɜːsn ][3]

Базікало - chatterbox [ˈtʃætə(r)ˌbɒks] [4], gossip [ˈɡɒsɪp][5] (людина, яка любить багато розмовляти про щось зовсім не важливе чи про чиєсь приватне життя).