Пашниця
Пашни́ця, -ці, ж. Хлѣбъ въ зернѣ и на стеблѣ. Роди, Боже, жито, пшеницю, усяку пашницю. Мет. 344. Ум. Пашни́чка. Дощик линувся цебром, відром, дійничкою над нашою пашничкою. Ном. № 334.
Зміст
Сучасні словники
ПАШНИ́ЦЯ, і, жін., розм. Те саме, що пашня 1, 2. Не стяг війни розвіймо, а любові, Пашницею засіймо скрізь поля (Павло Грабовський, I, 1959, 495); На широкому стенді розташувалися пучки пшениці, жита, ячменю, проса і всякої іншої пашниці (Спиридон Добровольський, Тече річка.., 1961, 17). Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 104.
ПАШНЯ́, і, жін. 1. Хліб у зерні; зерно. Молодиці несли в руках даровизну; хто дарував курку.., хто обіцяв на даровизну мішок пашні, улики бджіл (Нечуй-Левицький, III, 1956, 77); Пливуть по шляхах Білорусії 3 пашнею обози червоні (Максим Рильський, Наша сила, 1952, 110). 2. Хліб у стеблі; злак. Стоги понакладали [дядько і дядина] і жита, і пшениці, і всякої пашні (Панас Мирний, I, 1954, 91); Якось завжди спізнювався [Кузьма] з оранкою і сівбою, сінокіс його перестоював, а пашня осипалась або починала зеленіти в снопах (Михайло Стельмах, II, 1962, 296). 3. Сільськогосподарські культури, звичайно злакові. Пшениця шелестіла, цвіли волошки і цвірчали коники в пашні (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 32); Широченним зеленим килимом суціль вкриває землю пашня, барвистим шовком виграє, міниться в променях веселого весняного сонця (Євген Кротевич, Сини.., 1948, 47). 4. діал. Пасовище. Коло кожної хати гомін чути: там череду вже з пашні женуть, а там пісень співають (Марко Вовчок, I, 1955, 181). Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 104.
Ілюстрації
|
|
|
|
