Паразити сьогодні, завтра... Скрізь!...

Керівник практики від Університету

Богдана Миколаївна Бадрак

Керівник бази практики

Ясиновський Валерій Кирилович

Місце публікації: В процесі редакційного доопрацювання.

Сніжана МАКАРЕНКО, студентка V курсу Інституту журналістики Київського університету імені Бориса Грінченка

Південнокорейський драматичний фільм з ноткою трагікомедії «Паразити» був створений режисером і сценаристом Пон Джун Хо. Кінострічка підірвала аудиторію своєю концепцією побудови сюжету. Картина отримала 2019 року нагороду «Оскар» та на 72 Каннському фестивалі «Золоту пальмову гілку».

Режисер Пон Чжун Хо наочно демонструє різницю в умовах життя двох сімей: бідних Кимів й заможних Паків. Сім’я Паків веде заможній спосіб життя на пагорбі в будинку мрії, а Кіми - в похмурому і тісному напівпідвалі. Одного разу, злидноті випадає нагода офіційного працевлаштування в заможній родині. Син з сім’ї Кімів отримує роботу репетитора й має гарну зарплатню. Він не бажає зупинятися на досягнутому і намагається вичавити всі соки «заможності» з власного роботодавця.

Тут немає ні героїв, ні лиходіїв. Всі живуть в якомусь дивному спотвореному світі.

Світова прем'єра фільму відбулася 21 травня 2019 року на Каннському фестивалі. Картина отримала великий успіх й заробила понад 255 млн доларів, бюджет якої був 11 млн. Internet Movie Database одна з найбільших у світі бази даних про кінематограф, повідомила, що середня оцінка становить 8,6 / 10. Хто б міг подумати, що корейський фільм може займати призове місце. «Люди з різних верств суспільства не можуть побудувати будь-які відносини, перебуваючи в одному просторі. Тому дуже часто трапляється так, що одній групі доводиться виживати внаслідок іншої, що відтворює собою якусь паразитичну залежність », - розповів режисер фільму Пон Джун Хо.

Вибудова історії, в якій немає спецефектів, екшна, яскравого бойовика. Присутність сатири, демонстрація соціальної нерівності і як маніпуляція здатна поглинати все на своєму шляху. "У сьогоднішньому капіталістичному світі є невидимі оку класові кордони. На перший погляд, може здаватися, що подібна ієрархія залишилася в минулому, але насправді бар'єри залишаються, і подолати їх практично неможливо. І фільм – саме про те, що відбувається, коли різні класи раптово вступають в зіткнення в нашому поляризованому суспільстві ", - пояснює режисер. В житті не все так утопічно, як це можуть демонструвати на телеекранах. Головні герої, сім'я, котра живе в підвалі в бідному районі, демонструють образ сьогодення. Це все не вигадка. Більшість сімей в Кореї, живуть в подібних підвалах.

"Паразити" - сьомий повнометражний фільм 50-річного режисера. Його попередня картина "Окча" викликала скандал в Канні у 2017 році. Трохи про цікаві факти «минулого». Видання Timeout повідомило, що екранізація фільму «Окча», створила обурення для кінокритиків. На показі для журналістів була бурхлива реакція глядацької зали, як тільки перед початком фільму з’явилась емблема стрімінгового каналу Netflix. В залі було чутно свист й бурні вигуки. Далі було ускладнення, кіномеханіки криво запустили трансляцію фільму. Завдяки чому, верхня частина картини була обрізана. Протягом 20 хвилин був гамір від журналістів і тільки тоді пригальмували показ і запустили знову. Критики в результаті подивилися початок картини два рази.

Пізніше на пресконференції режисер картини Пон Чжун Хо, відповідаючи на питання про те, що думає про реакцію глядачів, пожартував, що просто радий, що його картину на прем'єрі подивиться Педро Альмодовар (іспанський кінорежисер), який очолює журі.

Він також додав, що йому сподобалося працювати з Netflix.

"З їхнього боку відчувалася велика підтримка, мені виділили дуже великий бюджет (50 млн доларів). Це не так часто трапляється в сучасній індустрії. Повинен сказати, що була велика свобода і при підготовці, і при самому знімальному процесі", - наголосив режисер.

Пон Чжун Хо відзначив, що фільм розвиває тему взаємодії природи і капіталізму. Його фільми спрямовані на транслювання проблеми «нерівності»: «Паразити», «Окча» та інші картини. Режисер, в прямому сенсі маніпулює з увагою глядача, все більше і більше поглинаючи в глиб павутини дій.

З системою можна боротися, але жити з фантазіями набагато простіше.