Паламарка
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Паламарка, -ки, ж. Жена пономаря. Скажу Гальці й титарівні, скажу й паламарці. Чуб. III. 179.
1. Дружина паламаря. Вже й побігла [мати] до сусід, і до кумів, .. і до писарки, і до паламарки... (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 129).
2. Те саме, що паламарня. Увійшов до паламарки: я враз побачив там на якійсь жаровні силу недопалків од свічок (Іван Микитенко, Повісті.., 1956, 44).
ПАЛАМАРКА - дружина церковного писаря.
