Пагорок
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Пагорок, -рку, м. Пригорокъ. Стоїть панна на пагурку в червонім каптурку. Ном. № 163, стр. 295.
ПА́ГОРОК, рка, ч. Височина, часто з пологими схилами; пригір. На пагорках вітер здував сніги, і коневі було легше гнатися за зайцем (Ле, Наливайко, 1957, 68); З пагорка було видно далеко навкруги (Жур., Вечір.., 1958, 278).
Пагорб, горб, пагорок, пригір — форма рельєфу, що піднімається над навколишньою поверхнею, але лише на обмеженій площі. Найчастіше горби мають чітко виражені вершини, хоча, у разі ескарпів та меси, пагорбом може називатися височина з плоскою поверхнею. Також часто пагорбами вважаються височини з похилими схилами, на відміну від скель, а інколи, для відрізнення від гір, вводиться поріг відносної висоти 200 м.