Охрещати
Зміст
Сучасні словники
Українські словники
[ https://sum.in.ua/s/okhrestyty Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]
Охреща́ти, -ща́ю, -єш, сов. в. охрести́ти, -щу́, -стиш, гл. Крестить, окрестить. Що Іван Хреститель воду охрещав. Грин. III. 5. Та ввечері охрестили і Марком назвали. Шевч.
ОХРЕСТИТИ, охрещу, охрестиш, док., перех.
1. Справити обряд хрещення над ким-небудь. — Треба би сими днями охрестити внука, — заговорила теща (Осип Маковей, Вибр., 1954, 280); Вихід із становища було швидко знайдено: треба знову охрестити дитину (Олесь Донченко, III, 1956, 20); * Образно. [Автоматник:] в там [на Дністрі].. таке собі село Ферпатія. Там мене вперше охрестила куля (Олександр Левада, Драми.., 1967, 94).
2. Дати ім'я, назвати під час обряду хрещення. Коли вродилась дитина, Настя змила її гіркими слізьми. Охрестили дитину Івасиком (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 75); // ким, чим, перен., розм. Дати кому-, чому-небудь якесь найменування, назву, прізвисько. Вона, та тиха Перча [річка], ім'ям своїм щедро охрещувала не одно покоління байгородчан (Натан Рибак, Час, 1960, 83); [Храпко:] Чого ж він крутивертень? [Передерій:] Так його усі добрі люди охрестили (Панас Мирний, V, 1955, 123); Сагайда жартома охрестив його «капельмейстером зведеного оркестру» (Олесь Гончар, III, 1959, 389).
3. Зробити рукою знак хреста над ким-, чим-небудь для благословення або заклинання; перехрестити. Він стояв і зляканими очима дивився на діда,.. на його смутний погляд, на хрест, котрим охрестив себе дід (Панас Мирний, I, 1954, 280); Верига охрестив їх пучкою, мов зерно саджав у рахманну ріллю (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 121).
Значення
- охрестити
- благословити,
- закленати,
- назвати.
Ілюстрації
|
|
|
Див. також
Cпоріднені слова зі словника Грінченка
https://wiki.kubg.edu.ua/%D0%9E%D1%85%D1%80%D0%B5%D1%81%D1%82%D0%B8%D1%82%D0%B8
