Оплатки

Оплатки, -ток, ж. мн. Подати, пошлины, налоги. Великі оплатки ніяк на гроші не зіб’єшся. Конотоп. у.

Сучасні словники

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 714.
1. Грошові податки. І малі, й старі сподівалися молотьби в економії, пестили надію заробити на спідницю, черевики, смушеву шапку або на оплатки (Любов Яновська, I, 1959, 90); — Я лічив по-божому, бідненько. А прикинемо ще податки, та оплатки на волость, на земство (Михайло Стельмах, I, 1962, 371).
2. Сплата або збирання грошових податків. [2-й чоловік:] Я йому і віддав би їх [гроші], коли б були. залишні; так де ж ті, голубчику, залишні візьмуться? У осени [восени] прийде оплатка, ще й недостача буде! (Марко Кропивницький, I, 1958, 479); [Михайло:] У Гапонову хочу їхать. Там сьогодня [сьогодні] оплатки йдуть, так можна буде задешево людей найнять на десятини (Карпенко-Карий, I, 1960, 183).