Одягати

Одяга́ти, -га́ю, -єш, сов. в. одягти, -гну, -неш, гл. Одѣвать, одѣть. Одягла його в червоний в жупан дорогий. Шевч.

Сучасні словники

ОДЯГАТИ, аю, аєш, недок., ОДЯГТИ і ОДЯГНУТИ, одягну, одягнеш; мин. ч. одяг, ла, ло і одягнув, нула, ло; док., перех. 1. у що і без додатка. Покривати одягом кого-небудь. Вранці-рано Свою дитину, безталанна, Нагодувала, одягла І за святим своїм пішла У Назарет той до вдовиці В сусіду, в наймичку проситись! (Тарас Шевченко, II, 1953, 318); Юзя одягла ляльку в найкращу сукню (Леся Українка, III, 1952, 649); * Образно. Ніч впала зразу і проковтнула обрій. Тільки близькі сніги біліли і туман одягав в іней на ніч дерева (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 277); // у що, перен. Надавати чому-небудь певної форми, втілювати в якісь образи і т. ін. Любима форма, в яку Франко одягає свої прозаїчні твори — це короткі оповідання (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 39); Леся Українка була поетом боротьби ідей, але ці ідеї вона завжди одягала в конкретні форми (Максим Рильський, III, 1956, 287); Секретар Центрального Комітету говорив спокійно, без пафосу, а три сотні більшовиків вслухалися в його слова, одягаючи їх у знайомі образи класової боротьби на селі (Іван Кириленко, Вибр., 1960, 280); // Добирати для кого-небудь відповідний до певної нагоди одяг; відповідно наряджати кого-небудь. Взяли її гарненько одягли Та у неділю й повінчали (Тарас Шевченко, II, 1963, 243); Вони довго радились вдвох з чоловіком, коли будити хлопця, як його одягти, чи пускать до гімназії завтра... (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 373); // Покривати себе чим-небудь з одягу. Почав [Дмитро] одягати кожушок (Михайло Стельмах, II, 1962, 383); Джмелик бере із лави штани, спокійно одягає їх, твердо стоячи на одній нозі (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 191). 2. Приладнувати, закріплювати щось на кому-, чому-небудь, начіплювати щось на кого-, що-небудь. Гей, козаки, козаки, прокидайтеся, швидше уставайте, в'яжіть старшину, зброю одягайте, ворота одчиняйте, рідних братів зустрічайте (Володимир Сосюра, I, 1957, 370); Камо мовчки простягає руки, санітар одягає наручники йому (Олександр Левада, Драми.., 1967, 27); [Ганна:] Стривай, одягну ще свої окуляри, бо без них трохи вже недобачаю (Захар Мороз, П'єси, 1959, 241). 3. розм. Забезпечувати одягом кого-небудь. У княжій дружині його одягали, годували, тут, на горі, він мав дах над головою (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 71); — То-то, як стану панею! ..І матір одягну, як паню, і буду її ніжити й пестувати... (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 436); Батько з шкури ліз, щоб одягти Раїсу не гірш од попівен (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 312). 4. чим, у що, перен. Покривати поверхню чого-небудь. Замість лісів тепер слався землею жереп, чорний килим повзучих смерек, в якому плутались ноги, і мхи одягали камінь зеленим шовком (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 318); Тепер — зима в права вступила, всю дельту одягнула у льоди, над простором простерла білі крила... (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 255); // Покривати поверхню чогось яким-небудь матеріалом. Ми одягли в асфальт дороги, і, як невиданий прибій за Комунізму перемоги, лунає наступ трудовий (Радянська Україна, 26.V 1951, 3).

Ілюстрації

Іншими мовами Англійська - dress, clothe, costume Російська - одевать