Обойко

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Обойко, числ. Ум. отъ обоє. Хлопець і дівчинка, обойко як з воску вилились у матір. ЗОЮР. II. 33.