Обвити
Обвити, -ся. См. Обвивати, -ся.
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970-1980)
ОБВИВАТИ, аю, аєш, недок., ОБВИТИ, обів'ю, обів'єш і ОБВИНУТИ, ну, неш, док., перех.
1. Обмотувати, обплітати, обкручувати собою. Чорноволосу голову двічі обвивали жовтогарячі кісники (Нечуй-Левицький, II, 1956, 307); [Кассандра:] Дивись: і досі золота гадючка мені правицю обвиває (Леся Українка, II, 1951, 256); Буйний хміль доверху обвивав Не стару, та вже зів'ялу грушу (Платон Воронько, Мирний неспокій, 1960, 101); // Доладно облягати, обволікати (про одяг). Гнучкий стан [Дзвінки] обвивали дорогі запаски (Володимир Гжицький, Опришки, 1962, 219); Шелестіли пухнасті лисиці, які мали обвивати плечі угорських аристократок (Олесь Гончар, III, 1959, 273); // перен. Оточувати, розташовуючись, розміщуючись навколо чого-небудь. Висока кам'яна стіна обвивала кругом великий розкішний садок (Панас Мирний, IV, 1955, 7); // Міцно охоплювати чим-небудь. Його тонкі, цупкі ноги гадюками обвивали баского чорного коня (Нечуй-Левицький, III, 1956, 134); Спрут.. обвивав лапами руку (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 417); // Те саме, що обіймати 1. Обвив [Роман] їй стан рукою, але вона тихо визволилася з тих обіймів (Борис Грінченко, II, 1963, 270); Дівчина.. цілком віддалася стихійній силі почуття щастя: вона незчулася, як обвила шию парубка і міцно поцілувала його (Любов Яновська, I, 1959, 426); Руки обвили його за шию, іскристі й добрі очі здавалось зазирали в саму душу (Анатолій Шиян, Переможці, 1950, 61).
2. чим, у що, навколо чого. Обплутуючи, обв'язуючи, покривати поверхню чого-небудь. Дерева молоді на цій землі посадим І обів'ємо дім веселим виноградом! (Максим Рильський, II, 1960, 255); Садоводи колгоспні напоять тебе [дуба] із криниці, Ланкові обів'ють у стрічки золотої пшениці (Андрій Малишко, Звенигора, 1959, 220); // рідко. Те саме, що обв'язувати 1. Обвивши собі той шнурок міцно довкола руки, я шепнув хлопцям: — Тягніть мене! (Іван Франко, IV, 1950, 18); // Щільно обгортати в що-небудь, замотувати чимось. Бережно обвила вона письмо в папір і в шматину (Іван Франко, III, 1950, 439); Гюлле нервово щільніше обвила навкруг стану тонкий пістряк (Олесь Досвітній, Гюлле, 1961, 131).
3. перен. Густо обволікати, обкутувати, оточувати з усіх боків (про дим, туман і т. ін.). — Ну, а як же моя сім'я? Діти? — і затих [Оксон] в очікуванні, обвиваючи голову сивою чалмою диму (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 440); Він, міцно, глибоко затягтися цигаркою, обвив себе сизим тютюновим серпанком (Андрій Головко, II, 1957, 69); // Охоплювати, обіймати (про настрій, почуття і т. ін.). На Руській землі журба виростала, Велика печаль кругом тую землю обвивала (Панас Мирний, V, 1955, 268); А серце обвило холодне, чорне горе, А серце томиться в обіймах чорних ночі (Максим Рильський, I, 1960, 114).
Ілюстрації
