Норов
Но́ров, -ва, м. - вдача, примхи
Зміст
«Словарь української мови»
1) Нравъ. У тебе не такий норов і зроду був. Г. Барв. 502.
2) мн. Капризы, прихоти. Ой сідай, Марусенько, на вози, да кидай батькові норови: що первії норови попрядки, а другії норови досвітки. Нп. А я твої норови добре знав, тим я тебе аж ніколи не займав. Грин. III. 208. Ум. мн. Норівоньки. Десь ти, мила, норівоньки мої знаєш. Чуб. V. 593.
Сучасні словники
Но́ров - Сукупність душевних якостей людини, які проявляються в її діях, поведінці; вдача, характер.
Гарна пава пером, а жінка норовом
По норову прийшлися хлопці один одному, вирішили не розлучатися ;
// Особливості поведінки тварин, птахів. Дон Хуан її [кобили] гарячий Норов здержує неначе (Володимир Самійленко, І, 1958, 261); Як романтично він умів оповідати Про норов лебедів і звичаї гусей (Максим Рильський, Поеми, 1957, 232);
// перев. мн. Примхи, капризи, непокірливість, упертість і т. і.н. — Лицарем твоїм я стану.. Плащ носитиму і буду Норови твої терпіти (Леся Українка, IV, 1954, 179); Перейшовши на квартиру до Кміти, вона схаменулась: здержувала свої норови та звички (Нечуй-Левицький, IV, 1950, 352);
* Образно. Уперто, протягом життя вивчав Оленчук норови дивовижного моря (Олесь Гончар, II, 1959, 397).
З норовом — примхливий, капризний, непокірливий, упертий. Цимбал — хлопець з норовом (Іван Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 20);
Крутий норов — твердий, вольовий характер людини, яка не терпить заперечень. Старик був крутого норову, у дугу гнув дружину (Олесь Донченко, V, 1957, 312).
2. Побут і звичаї людей, загальноприйняті в певній місцевості. Що город, то норов.., що голова, то й розум (Номис, 1864, № 7949); — Марто! — кажу їй, — кого мені слухать, скажи. У вас нові люди, нові норови (Марко Вовчок, VI, 1956, 250).
Но́ров нрав, - обычай, обык; | особое, личное свойство человека или животного, более в неодобрительном значении; | своеобычие, упрямство, упорство; | какая либо дурная привычка, обычай, свойство, от которого трудно отстать, особ. о лошади. Староста наш больно крут норовом. Норов на норов не приходится.
Но́ров - 1) Сукупність душевних якостей людини, які проявляються в її діях, поведінці; вдача, характер. || Особливості поведінки тварин, птахів. || перев. мн. Примхи, капризи, непокірливість, упертість і т. ін.
З но́ровом — примхливий, капризний, непокірливий, упертий.
Крути́й но́ров — твердий, вольовий характер людини, яка не терпить заперечень.
2) Побут і звичаї людей, загальноприйняті в певній місцевості
Рекомендовані джерела
- Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. Том 2,- 573ст. - С. 570..
- Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, C.444, 1974. Словник української мови
- Великий тлумачний словник сучасної української мови / Автор, керівник проекту і гол. редактор В. Т. Бусел Lingvo Online – безкоштовний онлайн словник. тлумачний український словник
- Даль В.И. Толковый словарь живого великорусского языка. В 2 тт. Т 1 : А-О.-М.:ОЛМА-ПРЕСС,2002.- C.1186 – 1273 с.
Ілюстрації
|
|
