Нора

Нора, -ри, ж. - заглиблення в землі, яке використовується тваринами як житло.

Зміст

1 «Словарь української мови»
2 Сучасні словники
- 2.1 Рекомендовані джерела
3 Ілюстрації
4 Інтернет-джерела

«Словарь української мови»

1) Нора. 2) Жив. Hypudaens glareolus. Шух. І. 22. См. Нориця 2. Ум. Нірка. Ув. Нороха. Мнж. 69.

Сучасні словники

Нора - Заглиблення в землі, вирите тваринами як житло. Лякає миша кицьку, та сама з нори не вилазить (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 215); Нора, 2) Жив Нури doens glaredus Шух. 1. 22 См Нориця 2. Ум. Нірка Ув. Ннороха. Мнж. 69.

НОРА перен., розм. Темне, тісне приміщення. Любов та дружба промінь свій Так само кинуть крізь затвори, Як дійде голос вільний мій До вас у каторжницькі нори (Павло Грабовський, I, 1959, 272); Заглиблення в землі, вирите тваринами як житло. Лякає миша кицьку, та сама з нори не вилазить (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 215); Там, де колись.. вовки вили та лисиці нори рили, красується село Вовча Долина (Панас Мирний, I, 1949, 179); Три дні тому.. потрапила вона ногою в тарантулову нору, і від його укусу нога розпухла (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 181); * У порівняннях. Десяток убогих хаток визирали із заметів, мов нори степових звірів (Степан Васильченко, I, 1959, 299).

НОРА Заглиблення в землі, вирите тваринами як житло. 2. перен., розм. Темне, тісне приміщення. Любов та дружба промінь свій Так само кинуть крізь затвори, Як дійде голос вільний мій До вас у каторжницькі нори (Павло Грабовський, I, 1959, 272); // зневажл. Взагалі житло. Озлився [дід Маківка] на весь світ, заперся у своїй норі і довго не виходив, ніхто його не бачив (Михайло Чабанівський, Катюша, 1960, 169).

Нора Заглиблення в землі, вирите тваринами як житло. У порівн. 2. перен., розм.. Темне, тісне приміщення. // зневажл. Взагалі житло. 3. діал.. Джерело.