Ненечка
Ненечка, -ки, ж. Ум. отъ неня.
1. Пестл. до неня 1. Ненечка її Амата В душі своїй була строката, Не всякий їй любився зять (Іван Котляревський, I, 1952, 165); [Русалка:] Дивіться, он той, що там блукає, такий як батько еаш, що вас покинув, що вашу ненечку занапастив (Леся Українка, III, 1952, 218); * Образно. Заридав.. На могилі дух: — Україно, ненечко, Доки ж твоїх мук? (Іван Франко, XIII, 1954, 163).
2. У знач. виг. уживається для вираження переляку, здивування, радості і т. ін. На ввесь гай гукать зачав [Вовк]: — Ой, ненечко! Рятуйте! Поможіте! Ловіте злодія, держіте! Добро моє покрав! (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 23).
Сучасні словники
Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 343.
Зображення
Балада про неньку
Проводжала рідна ненька
Синочка і доньку,
Виряджала соколяток
В дальню сторононьку.
Здійнялися й полетіли
За синії хмари,
Захищати Батьківщину
Від злої навали.
Виглядає матусенька –
Не злічити кроків,
А минуло вже з тих пір –
Більш, як шістдесят років.
Поверни, лебідонько,
До рідної неньки!
Повертайся, соколику,
Додому хутенько.
Позлітались лебідоньки,
Сіли на подвір'я,
Та голосить рідна мати:
«Ой, не теє пір'я».
Позлітались соколята,
Сіли на криниці,
Та голосить рідна ненька –
Не чорні очиці…
Нема уже матусеньки,
Заросло подвір'я.
Прилітають лебідоньки
Почисти пір'я.
Прилітають соколята
З-за синьої хмари,
Щоб навіки поєднатись
З лебідками в пари.
Щоб ніколи їхні неньки
Сліз не проливали,
А дорослі і маленькі
Повік пам’ятали :
Що з лебідок виростають
Прекраснії діти –
Ті, що сіють на подвір’ях
Материнські квіти.
Слободенюк Яна
Цікаві посилання
http://blog.i.ua/user/3238873/1746940/
