Наїхати
Зміст
Сучасні словники
НАЇЖДЖАТИ, аю, аєш і НАЇЗДИТИ, їжджу, їздиш, недок., НАЇХАТИ, їду, їдеш, док.
1. Приїжджати в якій-небудь кількості. До нашого пана Гості наїжджали (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 118); Наїжджають [стражники] на ярмарок в числі перших (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 33); А пани наїздять та наїздять.. та все радяться, як тих гайдамаків запопасти (Марко Вовчок, VI, 1956, 333); Андрій не покидав надії, що ось-ось не видко як наїдуть пани, усе полагодять і пустять фабрику (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 8); Наїхали гості з воєводських земель, сусіди, далекі й близькі (Іван Ле, Наливайко, 1957, 133).
2. розм. Приїжджати іноді, на якийсь час; бувати наїздом. Почали вони наїжджать у гості й частенько (Марко Вовчок, I, 1955, 44); — Який же панич тепер наїжджає до Ваті? — випитував Леонід Семенович (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 175); Він знов робити в МТС почав.. В Черкаси їздив, в Київ наїжджав (Леонід Первомайський, II, 1958, 194); До нас наїздив і довгенько проживав М. Л. Кропивницький (Саксаганський, Думки про театр, 1955, 30);
// Приїжджати несподівано, раптово. Під час сівби молодий пан часто наїздив у степ (Леонід Юхвід, Оля, 1959, 74); Цього ж ранку, як неждано наїхав був князь, так несподівано й виїхав (Андрій Головко, II, 1957, 240); Вранці наїхав із Гадяча суд (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 197).
3. Їдучи, наштовхуватися, натикатися, натрапляти на кого-, що-небудь. — Який жаль, — тихо, з почуттям говорить Яків і торкає коня, наїжджаючи на тінь стрункої гордовитої дівчини (Михайло Стельмах, I, 1962, 326); [Матушка гуменя:] То чутно кінь тупа. Ще сюди як поверне, то чого доброго наїде (Панас Мирний, V, 1955, 111); — Він [паровик] свистить, щоб на путі не стояли, щоб ні на кого не наїхати (Остап Вишня, I, 1956, 324).
НАѢ|ХАТИ (17), -ДОУ, -ДЕТЬ гл.
1. Выехав, натолкнуться на что-л., обнаружить что-л.: i тѹ наѣхаша пещерѹ непроходнѹ. в неiже бѧше множьство чюди влѣзше. ЛН XIII–XIV, 144 (1268); Михалко же... иде борзо по ни(х)... и наѣхаша дорогу их. и поѣхаша по ни(х). ЛЛ 1377, 122 об. (1171); се наѣха на шнеку видѣвъ королевича мча подъ руку. и възъѣха по досцѣ и до самогу [так!] кораблѧ Там же, 169 об. (1263); наѣхаша дорогу ихъ. и поѣхаша по дорозѣ по нихъ. ЛИ ок. 1425, 200 об. (1173).
2. Напасть: и наѥхаша на ˫арѹна. сторожи. за тьхверью ˫арославли. и пособи б҃ъ ˫арѹнѹ. и многы побиша. ЛН XIII–XIV, 84 (1216); ѿшедъше далече товаръ. а сторожи ночьнии бѧхѹ пришли. а днѣвнии бѧхѹ не пошли. а неѧхаша [так!] на товары без вѣсти. Там же, 87 об. (1217); и ѿѣха са(м) в малѣ дружинѣ ѿ полку своѥго. Лѧхове же наѣхавше ѹбиша и. ЛЛ 1377, 143 об. (1206); •в҃• имене(м) Сбыславъ ˫Акуновичь Новгородець. се наѣха многажды на полкъ ихъ и бь˫аше(т)сѧ единѣ(м) топоромъ... •г҃•и ˫Аковь... се наѣха на полкъ с мечемъ Там же, 169 об. (1263); Данилови же возвратившюсѧ. и единомѹ едѹщю межи ими ѡнем же не смѣющимъ наѣхати на нь. ЛИ ок. 1425, 250 (1213).
наї́хати дієслово доконаного виду.
Ілюстрації
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
- Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 95.
- Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.) / АН СССР. Институт русского языка. — М.: Русский язык. Главный редактор Р. И. Аванесов. 1988.
- Орфографічний словник української мови. 2005.
