Нащадок
Зміст
Словник Б.Д Грінченка
Нащадок, -дку, м. 1) Потомство. Щоб йому дихать не дало з його нащадком, накоренком! Ном. № 3768. Песиголовець певно ціклопський нащадок. Ном. 4081. 2) Имущество, добро (движимое). Я довідався, чого се козаки охочі пропивають у шинкарки нащадки жіночі. К. МБ. X. 6.
Орфографічний словник української мови
НАЩАДОК
наща́док 1 іменник чоловічого роду, істота про людину
наща́док 2 іменник чоловічого роду майно розм.
Публічний електронний словник української мови
НАЩА́ДОК, дка, ч.
1. Людина стос. до своїх предків. Швиденько потім пан вибрав собі до двору двох хлопців, нащадків давніх козаків (Н.-Лев., І, 1956, 130); Не вінок поета, а корону українського королівства мріяв надіти на свою голову нащадок ерцгерцога (Стельмах, II, 1962, 47); * Образно. З величним спокоєм випливають із-за обрію, ніби з глибини віків, круторогі сірі воли — одомашнені нащадки могутніх степових турів (Гончар, Таврія, 1952, 34).
2. тільки мн. Люди майбутніх поколінь. По наших поемах і віршах через п’ятдесят, сто років нащадки будуть судити про людину нашої епохи (Мал., Думки.., 1959, 52); Далечінь стара У пам’яті нащадків не вмира, Новою розцвітаючи весною (Рильський, III, 1961, 214).
3. розм. Про сина, спадкоємця. Час од часу він [батько] вкривав то одного, то другого свого нащадка, що, притулившись один до одного, завмерли в солодких обіймах юнацького сну (Досв., Вибр., 1959, 92); Молодята з священним трепетом чекали нащадка (Дмитр., Наречена, 1959, 240).
4. розм. Майно, яке переходить після смерті його власника іншій особі; спадщина. [Демко:] Один змалку працює, у праці і помира, і дітям в нащадок зоставля одну тільки гірку працю… (Кроп., II, 1958, 191).
Джерела та література
1.Словник Бориса Грінченка
2.Словопедія
3.Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 242.
Зовнішні посилання
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/31922-nashhadok.html
