Навіжений

Навіжений, -а, -е. Безумный, сумасшедшій. Юпітер, гнівом роспалений, влетів до них мов навіжений. Котл. Ен. VI. 5.

Зміст

1 Словник української мови в 11 тт.
2 Ілюстрації
3 Медіа
4 Див. також
5 Джерела та література
6 Зовнішні посилання

Словник української мови в 11 тт.

1. Психічнохворий; божевільний. — Хіба ж ти не помітив по ній, що вона й здавну навіжена була? (Марко Вовчок, I, 1955, 130); Народи не бажають, щоб їхніх синів убивали в ім'я інтересів купки реакціонерів і навіжених політиків (Вісник АН УРСР, 5, 1949, 4); // у знач. ім. навіжений, ного, чол.; навіжена, ної, жін. Психічнохвора людина; божевільний, божевільна. * У порівняннях. Сотник та десятник, як навіжені, бігали по хатах, шукаючи квартир, — і не могли ніде знайти (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 199); Вітер шугав, як навіжений (Дмитро Ткач, Жди.., 1959, 31); // Уживається як лайливе слово. — Навіжена, безглузда, непоміркована, схаменись! — говорив Клим. приступаючи до Лупини (Нечуй-Левицький, III, 1956, 359).

2. Неврівноважений, нестриманий. Завела мене сюди моя навіжена весела вдача (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 299); Познайомлю тебе з таким же навіженим мрійником, як і ти (Михайло Чабанівський, Тече вода.., 1961, 50).

3. Позбавлений розумного змісту. Піди тільки проти їх [людей], зроби що таке, що не в'яжеться з їх навіженими звичаями, так і загукають: не можна! не годиться! (Панас Мирний, III, 1954, 247).

4. перен. Який виходить за межі нормального щодо сили, величини, напруженості і т. ін. Рев сурем, дзвін броні, брех панських хортів, І ґвалт навіжений мов з пекла злетів (Михайло Старицький, Поет. тв., 1958, 215); Багрич відчуває, як недобра, навіжена лють насувається на нього (Любомир Дмитерко, Обпалені.., 1962, 9); За весь час своєї служби в обласному управлінні у Ріши не було такого навіженого дня, як сьогодні