Міряний

Міряний, -а, -е. Измѣренный. Моє лихо, моє горювання зовсім иншою мірою міряне. Г. Барв. 226. Там не міряні милі. Чуб.

Тлумачний словник

МІ́РЯНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до міряти. — Йди, каже [Савка], туди, там землі не міряні, бери, займай, скільки сили твоєї (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 379); І вино стане іншим — не міряне чашею, Як потоки, як сонцем запалені бризки (Андрій Малишко, Звенигора, 1952, 171).

Не міряно — дуже багато. [Чабан:] А ти ж звідки знаєш, що я сірома? А може, в мене лану не міряно, добра не лічено? (Степан Васильченко, III, 1960, 241); Там землі не міряно, а людей жменя. А де людей мало, там земля дешевша від грибів (Михайло Стельмах, I, 1962, 197).

2. розм. Те саме, що мірний 1. Туркіт ішов зразу повільний, міряний, два удари і пауза, два удари і пауза, мов важка їзда по грудді (Іван Франко, VII, 1951, 347).

Див. також

Міряти

Мірятися

Джерела та література

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 747.

Словарь української мови: зібрала редакція журнала “Кіевская Старина”. Том ІV: Р-Я / Упорядкував, з додатком власного матеріалу Борис Гринченко. Київ: Друкарня Акційного Товариства Н. Т. Корчак-Новицького у Київі, 1909. 563 с.