Мстиво

Мстиво, нар. Мстительно. Його серце мстиво якось стрепенулося у грудях. МВ. (О. 1862. І. 87).

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) Тлумачення слова у сучасних словниках МСТИ́ВО. Присл. до мстивий. Писар мстиво й голосно зареготався (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 167); Після вчорашньої поїздки з штабу фронту Матусенко в бою мстиво одводив душу (Олексій Кундзіч, Пов. і опов., 1951, 85); Оченята блищали мстиво, вогнисто (Натан Рибак, Зброя.., 1943, 166).

Джерела та література

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 818.