Можновладець

Можновладець, -дця, м. Вельможа. Своє давняшнє руське княже право оддав король неситим можновладцям. К. Бай. 73.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

МОЖНОВЛА́ДЕЦЬ, дця, чол. 1. Особа, яка належить до верхівки панівних класів; вельможа. [Золотницький:] Слухай! Я шляхтич. Річ Посполита і мені такі права дає, як Вишневецькому, Сопізі чи ще якому можновладцеві. В своїх маєтках, добрах — ми королі(Борис Грінченко, II, 1963, 533); Зупинившись на узвишші, вони дивилися на це місто [Петербург] розкоші можновладців і злиденності трударів (Федір Бурлака, Напередодні, 1956, 129). 2. Особа, яка керує країною; правитель, володар (у 2 знач.). Після недавніх заколотів і повстань — государ, можновладець величезної країни, сахався людей (Олександр Ільченко, Козацьк. роду.., 1958, 518); Не рахуватися з нею [Переяславською угодою], не зважати на її далекосяжну мету можновладці європейських держав уже не могли(Радянська Україна, 19.I 1964, 3). Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 779.

УКРЛІТ.ORG_Cловник

МОЖНОВЛА́ДЕЦЬ, дця, ч. 1. Особа, яка належить до верхівки панівних класів; вельможа. [Золотницький:] Слухай! Я шляхтич. Річ Посполита і мені такі права дає, як Вишневецькому, Сопізі чи ще якому можновладцеві. В своїх маєтках, до́брах — ми королі (Гр., II, 1963, 533); Зупинившись на узвишші, вони дивилися на це місто[Петербург] розкоші можновладців і злиденності трударів (Бурл., Напередодні, 1956, 129). 2. Особа, яка керує країною; правитель, володар (у 2 знач.). Після недавніх заколотів і повстань — государ, можновладець величезної країни, сахався людей (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 518); Не рахуватися з нею [Переяславською угодою], не зважати на її далекосяжну мету можновладці європейських держав уже не могли (Рад. Укр., 19.1 1964, 3). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 779. Можновла́дець, дця, м. Вельможа. Своє давняшнє руське княже право оддав король неситим можновладцям. К. Бай. 73. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 439.

Іноземні словники

ЯНДЕКС словари

можновладець перевод с украинского на русский Существительное м 1. вельможа (знатний сановник) можновладці — (мн. ч.) верхи; власть имущие; сильние мира сего 2. (правящий страной) владетель; владетельная особа; правитель

Словари и энциклопедии на Академике

• можновладець — дця, ч. 1) Особа, яка належить до верхівки панівних класів; вельможа. 2) Особа, яка керує країною; правитель, володар (у 2 знач.) … Український тлумачний словник • 2можновладець — [можноўла/деиц ] а/дз ц а, ор. а/дзцеим, м. (на) а/дзцеив і / а/дз ц у, мн. а/дз ц і, а/дз ц іў … Орфоепічний словник української мови • 3можновладець — іменник чоловічого роду, істота … Орфографічний словник української мови • 4можновладник — а, ч., зах. Можновладець … Український тлумачний словник • 5можновладство — а, с., заст. 1) Становище можновладця. 2) Збірн. до можновладець 1) … Український тлумачний словник • 6вельможа — (високопоставлена людина), можновладець, вельможний, сановник іст … Словник синонімів української мови

Ілюстрації

Медіа

На жителя села, який збирав гриби, напали і стріляли по ногах

Один із нападників - нинішній депутат районної ради. Можновладець усе заперечує - полював на озброєного браконьєра, а не на грибника.