Моглиці
Мо́глиці, -ць, ж. мн. = Могилки. Чуб. VII. 551.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 773.
МОГЛИЦІ, лок, мн.
1. діал. Кладовище. Прийшов Кирик на могилки, ямку зачинає (Словник Грінченка); Десь далеко, ніби на могилках, коло тих чорних куп, бреше на місяць лисиця (Григорій Косинка, Новели, 1962, 178).
2. етн. Те саме, що проводи 2. Було, прийде [Параска] між люди на одну годину, сумна, наче з могилок (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 113).
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 773.
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 773. https://www.youtube.com/watch?v=mGdd3WlROj4 https://www.google.com.ua/search?q=%D0%BC%D0%BE%D0%B3%D0%B8%D0%BB%D0%B8+%D1%82%D0%BB%D1%83%D0%BC%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F&source=lnms&tbm=isch&sa=X&ved=0ahUKEwijzfCi77veAhUHkSwKHUrdA-4Q_AUIDigB&biw=1093&bih=526
