Милодан

Милодан, -на, м. Возлюбленный. Сіла б, полетіла на чужую сторонку шукать свого милодана. Чуб. V. 811.

МИЛОДА́Н, а, чол., заст. Коханий (у 2 знач.). Хорунжівні звеліла [бабуся] сидіти на полу, підібравши ноги під себе, не жахатись і, що вздрить, не боятись нічого і усе думати про свого милодана (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 198); Коли б я зозуленька, То б я крильця мала. Сіла б, полетіла на чужую сторонку Шукать свого милодана (Павло Чубинський, V, 1874, 811).

Фото

Джерела і Література

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 705.

Покликання

http://ukrlit.org/slovnyk/%D0%BC%D0%B8%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D0%BD