Матовий

Матовий, -а, -е. Матовый. Глянуло з дзеркала неначе її широке матове, трохи смугляве лице. Левиц.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

МАТОВИЙ 1, а, е. 1. Позбавлений блиску, глянцю: протилежне блискучий 1. Марта зблідла. Очі її з блискучих стали матові (Нечуй-Левицький, I, 1956, 384); Матовим сріблом біліють дахи на будинках (Леся Українка, I, 1951, 163); Знаєте ви білі рожі? Ті звичайні, ..котрих листки ані не улискуються [вилискуються], ані не колють, а так собі — звичайні, матові (Ольга Кобилянська, III, 1956, 9); Хукав [Т. Шевченко] на вкрите лаком місце. Лак від дихання ставав на короткий час матовим (Олександр Ільченко, Серце жде, 1939, 134); // Неяскравий, тьмяний (про світло, освітлену поверхню). Хмари вганяють по небі. Світло місячне стає раз ясне, то знов матове (Василь Стефаник, II, 1953, 45); // Блідий, без рум'янця (про обличчя). Темно-русяве волосся [Ядзі] прекрасно гармоніювало з її білим матовим лицем і темно-голубими очима (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 89); Чорне волосся [судді Дубровського] .. посивіло на висках, а чорні, довгі вилискуваті вуси спускаються вниз.., відтіняючи матову блідість рівно виголеного обличчя (Іван Кочерга, I, 1956, 117); // перен. Приглушений, нерізкий (про звуки, голос). Стримуючи ридання, на матовому грудному тембрі закінчила [М. Заньковецька] фінальну сцену невеличким монологом (Минуле українського театру, 1953, 110); Матовий голос.

2. Непрозорий, укритий матом (див. мат 2 2) (про скло та скляні вироби). Колись у тім віконці були шиби з грубого, матового скла (Іван Франко, VII, 1951, 20); Чисті білі стіни. Під стелею — красива люстра з матовими плафонами (Дмитро Ткач, Арена, 1960, 29). Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 651.

Всесвітній словник української мови

Матовий (не блискучий) - прикметник

Словник синонімів

МА́ТОВИЙ (позбавлений блиску, глянцю), ТЬМЯ́НИЙ, ТЬМА́ВИЙ, ПОМЕ́РКЛИЙ, ПОМЕ́РХЛИЙ (який утратив блиск). Лак від дихання ставав на короткий час матовим (О. Ільченко); Відчував себе втомленим і розбитим. Тому його гарна зовнішність.. нагадувала слабо проявлений позитив на матовому склі (О. Чорногуз); Неспокоєм і тривогою віє від тьмяного полиску зброї (П. Козланюк); За деревами виднілася крита машина бригадної рації, над нею коливалася, поблискуючи тьмавим металом, тонка хворостинка антени (Л. Первомайський); Той померхлий метал ховав у собі багато історій (М. Коцюбинський).

УКРЛІТ.ORG_Cловник

МА́ТОВИЙ1, а, е. 1. Позбавлений блиску, глянцю; протилежне блискучий 1. Марта зблідла. Очі її з блискучих стали матові (Н.-Лев., І, 1956, 384); Матовим сріблом біліють дахи на будинках (Л. Укр., І, 1951, 163); Знаєте ви білі рожі? Ті звичайні, ..котрих листки ані не улискуються [вилискуються], ані не колють, а так собі — звичайні, матові (Коб., III, 1956, 9); Хукав [Т. Шевченко] на вкрите лаком місце. Лак від дихання ставав на короткий час матовим (Ільч., Серце жде, 1939, 134); // Неяскравий, тьмяний (про світло, освітлену поверхню). Хмари вганяють по небі. Світло місячне стає раз ясне, то знов матове (Стеф., II, 1953, 45); // Блідий, без рум’янця (про обличчя). Темно-русяве волосся [Ядзі] прекрасно гармоніювало з її білим матовим лицем і темно-голубими очима (Кобр., Вибр., 1954, 89); Чорне волосся [судді Дубровського].. посивіло на висках, а чорні, довгі вилискуваті вуси спускаються вниз.., відтіняючи матову блідість рівно виголеного обличчя (Коч., І, 1956, 117); // перен. Приглушений, нерізкий (про звуки, голос). Стримуючи ридання, на матовому грудному тембрі закінчила [М. Заньковецька ] фінальну сцену невеличким монологом (Минуле укр. театру, 1953, 110); Матовий голос.

2. Непрозорий, укритий матом (див. мат22) (про скло та скляні вироби). Колись у тім віконці були шиби з грубого, матового скла (Фр., VII, 1951, 20); Чисті білі стіни. Під стелею — красива люстра з матовими плафонами (Ткач, Арена, 1960, 29).

МА́ТОВИЙ2, а, е. Стос. до мата (див. мат1). Король і слон або король і кінь не можуть створити матової позиції (Перша книга шахіста, 1952, 54); Матова ситуація. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 651.

Іноземні словники

Словари и энциклопедии на Академике

Матовий

   I -а, -е.
   1) Позбавлений блиску, глянцю; прот. блискучий 1). || Неяскравий, тьмяний (про світло, освітлену поверхню). || Блідий, без рум'янця (про обличчя). || перен. Приглушений, нерізкий (про звуки, голос). Матовий голос.
   2) Непрозорий, укритий матом (див. мат II 2)) (про скло та скляні вироби).

   II -а, -е.
   Стос. до мата (див. мат I). Матова ситуація.

Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.

Ілюстрації