Марнотрат
Марнотрат, -та, м. Расточитель. Черн.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
МАРНОТРА́Т, а, чол. Те саме, що марнотратник. Ані копійки без пуття! Не марнотрат я, не пияка (Олександр Олесь, Вибр., 1958, 295); — Каменем мостять береги, бо стали багатими. — Не так багатими, як марнотратами (Михайло Чабанівський, Тече вода.., 1961, 110). Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 631.
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
МАРНОТРАТНИК, а, чол. Той, хто нерозумно, без потреби витрачає гроші, майно тощо. — Най йому куратора нададуть, бо він марнотратник. Або най перепише гринт на тебе, бо його ще не один ошукає (Лесь Мартович, Тв., 1954, 125); — Нас, вістових, все було за новими картами в місто ганяють [офіцери]. Марнотратники, скажу я вам, були, куди твоє діло: що ніч, то й нову колоду розпечатують (Олесь Гончар, II, 1959, 38); * Образно. Марнотратник життя, Краньцовський [герой повісті Л. Мартовича] ні разу не подумав навіть над тим, звідки беруться, ким і як творяться ті блага, якими він так байдуже розкидався (Жовтень, 2, 1956, 102).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 632.