Мандрівка
Мандрівка, -ки, ж. Странствіе; путешествіе. Заберу дітей я та піду в мандрівку. Мет. 243. Ум. Мандрівочка. Як узяв милий милу да за білу ручку да повів її да в мандрівочку. Грин. III. 263. А нашому Василечку мандрівочка пахне. Мет. 300.
Зміст
Сучасні словники
УКРЛІТ.ORG_Cловник
МАНДРІ́ВКА, и, ж. Переміщення за допомогою транспорту або пішки, звичайно далеко за межі постійного місцеперебування; подорож. Сама не знаю чого, але на мене напала охота поїхати куди-небудь у чужий край. Сплю і бачу усякі мандрівки (Л. Укр., V, 1956, 189); Мандрівка пахне, аж серце п’яне! Спадають краплі у сніжний дзбан, Замети скляться, готові сани, Дорога прагне подорожан (Рильський, II, 1960, 220); * Образно. Обоє підемо, обоє, В далеку мандрівку життя (Фр., XI, 1951, 235); * У порівн. Пригадалось Ковалеві те літо на Ворсклі. Це була немов мандрівка в молодість (Собко, Срібний корабель, 1961, 54); // Постійна зміна місцеперебування; блукання (у 1 знач.). — Скучно на світі. — мимрить старий у роздратованні, — а ти волочись по світах, не бачачи кінця-краю своїй мандрівці… (Коцюб., І, 1955, 173); В головах промигтіли давні-давні спогади. Нужденне життя, мандрівка по світу, шукання щастя (Ірчан, II, 1958, 28).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 618.
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
МАНДРІ́ВКА, и, жін. Переміщення за допомогою транспорту або пішки, звичайно далеко за межі постійного місцеперебування; подорож. Сама не знаю чого, але на мене напала охота поїхати куди-небудь у чужий край. Сплю і бачу усякі мандрівки (Леся Українка, V, 1956, 189); Мандрівка пахне, аж серце п'яне! Спадають краплі у сніжний дзбан, Замети скляться, готові сани, Дорога прагне подорожан (Максим Рильський, II, 1960, 220); * Образно. Обоє підемо, обоє, В далеку мандрівку життя (Іван Франко, XI, 1951, 235); * У порівняннях. Пригадалось Ковалеві те літо на Ворсклі. Це була немов мандрівка в молодість (Вадим Собко, Срібний корабель, 1961, 54); // Постійна зміна місцеперебування; блукання (у 1 знач.). — Скучно на світі.., — мимрить старий у роздратованні, — а ти волочись по світах, не бачачи кінця-краю своїй мандрівці... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 173); В головах промигтіли давні-давні спогади. Нужденне життя, мандрівка по світу, шукання щастя (Мирослав Ірчан, II, 1958, 28). Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 618.
Мандрівка - це...
Мандрівка-переміщення якоюсь певною територією з метою її вивчення, а також із загальноосвітньою, пізнавальною, спортивною цілями.
