Мандрівець

Мандрівець, -вця́, м. Странникъ; путешественникъ.

МАНДРІ́ВНИ́К, ч . Те саме, що мандрівник. Той, хто мандрує, подорожує. Те саме, що мандрівник, подоро́жник.

Слово мандрівець вживається для позначення людини, яка подорожує, зазвичай з метою дослідження нових місць, знайомства з різноманітними культурами та людьми, поповнення своїх знань та досвіду. Мандрівець може бути як професійним дослідником, так і просто любителем подорожей.

Також слово мандрівець може використовуватися у переносному значенні для позначення людини, яка живе життям, що відрізняється від традиційного, здійснює нові відкриття та рухається вперед, відмовляючись від звичного життя.

Синонімічні словники

МАНДРІ́ВНИ́К (той, хто мандрує, подорожує), МАНДРІВЕ́ЦЬ, ПОДОРО́ЖНІЙ, ПОДОРОЖА́НИН, ПОДОРО́ЖНИК розм., ОБХОДИ́СВІТ розм., СТРА́ННИК заст., ВОЯЖЕ́Р заст. ірон., ПІЛІГРИ́М книжн. заст., ВАНДРІ́ВНИ́К діал., ВАНДРІ́ВЕЦЬ діал. Благословенні ви, сліди, Не змиті вічності дощами, Мандрівника Сковороди З припорошілими саквами (М. Рильський); -. Хто ти? - додав молодший. - Я мандрівник, - сказав подорожній (Н. Рибак); Ходіння по розпеченому брукові, незвичайний шум і гам швидко стомили подорожан (С. Добровольський); Подорожники, котрі величаються, що були в тих краях [на півночі], розказують.. чудні речі (Лесь Мартович); Фантастичні картини дороги чарували серця вічних пілігримів, мрійників, сумовитих бурлак (Т. Масенко); Швидко біжать легкі саночки, як тільки можна швидко, - але якою тихою здається та їзда молоденькому вандрівникові (Леся Українка); І був сей вид для вандрівця німого Мов грім небесний (І. Франко).

Словник відмінків

В поезії Б.Д.Грінченка

 Іде мандрівник з гори додолу,
 Сонце йому пече в спину,
 Димиться далеко залізниця,
 Здається, шлях його кінчиться.
               Борис Грінченко

Ілюстрації