Лічильник

Лічильник, -ка, м. Счетчикъ. Я такий собі лічильник, що й досі ще тиї сороківки грошей не налічив. Лебед. у.

Сучасні словники

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ЛІЧИ́ЛЬНИК, а, чол., чого і без додатка.
1. Той, хто веде лік чому-небудь. * Образно. Спросоння закричав десь півень, потім другий, третій, а за хвилину на селі уже не вгавав спів цих нічних лічильників часу (Сергій Воскрекасенко, Весна.., 1939, 61).
2. Прилад для підраховування чого-небудь. В ній [ракеті] є два передавачі з антенами, лічильник космічного проміння (Наука і життя, 2, 1959, 7); Він не відривав очей од лічильника [таксі].. Його зацікавила сама механіка — диви, як блискають цифри, як швидко росте сума (Юрій Збанацький, Курилові о-ви, 1963, 37); * Образно. І став Біг-Бен, вусач-солдат, лічильником годин (Микола Бажан, Роки, 1957, 183).

Ілюстрації

Джерела та література

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 533.