Лепетун

Лепетун, -на́, м. Болтунъ. Желех.

Сучасне значення

ЛЕПЕТУ́Н, а, чол., розм. Той, хто багато лепече; говорун. — Ти, Давиде, їй-бо, лепетун, — грає очима Уляна. — Щодня щось таке вигадаєш (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 496).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 477.

Синоніми

БАЛАКУ́Н розм. (той, хто любить поговорити, балакуча людина), ГОВОРУ́Н розм., ЛОПОТУ́Н розм. рідше,ЛЕПЕ́ТЯ діал.;БАЛЯНДРА́СНИК розм.,БАЛАГУ́Р розм. рідше (той, хто любить багато говорити, пересипаючи мову жартами); ТОРОХТІ́Й розм. (той, хто говорить багато, безперестанку й швидко); ЩЕБЕТУ́Н розм.,ЦОКОТУ́Н розм. рідше (перев. про дітей - той, хто багато і жваво говорить). Це був вгодований справник, ..весельчак і балакун для знайомих і Каїн для підлеглих (О. Довженко); Щастя жіноче не в багатослів’ї, не в красномовстві тих говорунів, які упадають за жінками (І. Цюпа); "А може, щось і вийшло би з цього", - задумався на мить Мирон, обережно йдучи далі, але згадав, який Полікарп лепетун, то й собі рукою махнув (М. Стельмах); Баляндрасник, балакун, він міг в робочий час повести весь відділ на каву і розповісти найсвіжіші анекдоти (В. Большак); Стефан Хмелевський, безупинний балагур, заповзятий вояка і розумний порадник (І. Ле); - Тітка цікава на язик, та й дядько добрий торохтій (І. Нечуй-Левицький). - Пор. базі́ка, балаку́ха.

Джерела

[[1]]