Лавник
Лавник, -ка, м. 1) Членъ стараго городского малорусскаго суда. К. ЦН. IV. 1. 2) Въ цеховомъ братствѣ (на Волыни): низшее должностное лицо цеха, исполняющее второстепенныя обязанности, возлагаемыя на нихъ цехмистромъ. КС. 1890. VII. 92.
ЛА́ВНИК, а, чол., іст. - члени судової колегії з компетенцією розглядати карні та певні категорії цивільних справ у містах магдебурзького права. В Україні лави мали тільки великі міста. Вони складалися звичайно з 3—7 членів. За приписами магдебурзького права лавників обирала міська громада. (див. лава http://wiki.kubg.edu.ua/%D0%9B%D0%B0%D0%B2%D0%B0). — Якщо були б ви письменні й знали закони, ніякі лавники й радці не могли б вас покарати без права (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 176).
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Ілюстрації
Медіа
Див. також
Джерела та література
Зовнішні посилання
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%B8