Куфа
Куфа, -фи, ж. Бочка. Горілка, меди, пива так за їми в куфах і їздять — хто стрінеться, усякого частують. К. ЧР. 85.
Сучасні словники
Бо́чка, заст. ку́хва, ку́фа (від дав.-в.-нім. kuofa) — ємність циліндричної форми (дерев'яні варіанти — з опуклими боками посередині), з двома плоскими днищами. Призначена для транспортування та зберігання рідких та інших речовин. Іноді бочку помилково називають «діжкою»[5], але на відміну від діжки, дерев'яна бочка — це бондарний виріб, що має не прямі, а округлі боки, а також два днища. Бочку можна перекочувати з одного місця на інше і ставити на торці без додаткових опор. Колись бочки виготовляли з дерева в бондарській техніці, зараз матеріалом для них частіше слугує метал або пластик. Слово бочка походить від прасл. *bъčъ (від ранішої форми *buki) або *bъča, етимологія якого остаточно не з'ясована[6]; пов'язання з «бік», очевидно, є помилковим. Бочки бувають різної форми, але зазвичай денце, верх і розріз центральної частини бочки мають форму круга, при цьому діаметр центральної частини більше діаметрів підстави і верху. Раніше бочки виготовляли виключно з дерева, з окремих клепок, стягнених дерев'яним (найчастіше з в'язу або черемхи) або металевим обручем. Традиція бондарного виробництва зберігається і досі.
Куфа (міра рідини) — Українська міра рідини XVII–XVIII століть.
Ілюстрації
|
