Крамарь
Крамарь, -ря, м. 1) Купець, торговецъ, лавочникъ. Геть к нечистому, переяславський крамарю!.. Се то, бач, що Сомко має в Переяславі свої крамні коморі в ринку. К. ЧР. 25. Були і крамарі, цехові, чумаки і запорожчики. Стор. МПр. 126. 2) Разнощикъ товара, преимущественно краснаго, коробейникъ. Ум. Крамарик. Мил. 95. Крамарочок. Крамаре, крамарочку, прочини кватирочку. Мет. 189.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови
КРАМАР, крамаря, ч. 1. Те саме, що торгівець. Крамар - як комар: де сяде, там і п'є (Укр.. присл.., 1955, 15); У відчинених крамницях посідали заспані крамарі (Фр., VI, 1951, 254); Складають товари крамарі. Вечоріє... (Вишня, І, 1956, 58).
2. зневажл. Гендляр; // перен. Про безпринципну людину, що ради власної вигоди торгує своєю совістю, переконаннями, талантом. Розступилось коло крамарів, що хотіли правого судити, Та ганьби із себе їм не змити (Рильський, III, 1961, 123).
Прикм. до кра́ма́р; належний крамареві. Приклади Крім Наталки та Ніни, сиділа ще дочка крамарева. (А. Головко) Абдурахман спокійно описав, як виглядало його намисто, і крамарева жінка сплеснула руками. (Ю. Винничук)
Ілюстрації
|
|
|
