Крайок
Крайо́к, -йка, м. Ум. отъ край.
Визначення
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
1. Лінія, що обмежує поверхню чого-небудь, а також те, що прилягає до цієї лінії; кінець (див. кінець 1 1). Він підбіг до краю покрівлі і скочив униз зручно й легко, як кіт (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 399); — Бери, Іване, невід за один край та закидай, — порядкував пан (Панас Мирний, I, 1954, 313); Вона [пустеля] впирається в небо мертвотними жовтими тонами, і, здається, там і є край світу (Михайло Стельмах, I, 1962, 174); Відчувши величезну втому, сідає [Володимир] на край постелі (Олександр Довженко, I, 1958, 112); * Образно. Краєм думки тішив себе: може, то міліція по бандитах стріляла! (Ігор Муратов, Бук. повість, 1959, 221);
// Верхній зріз стінок посудини, яких-небудь заглиблень і т. ін. О. Хведор зареготавсь, наливаючи горілки в чарку, аж горілка перелилась через край (Нечуй-Левицький, I, 1956, 125); А ранок наливає В прозору чашу, що країв не має, Рожевого цілющого вина (Максим Рильський, II, 1960, 121); // Найвіддаленіша від центру частина якої-небудь місцевості; околиця. Тим часом Кирила повели аж на край міста (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 209).
Край неба — те саме, що крайнебо
1. Темрява скрізь панувала; зоря ж освітила край неба і до живих завітала (Леся Українка, IV, 1954, 281); Край неба запалав червоною загравою. Сходило сонце (Оксана Іваненко, Тарас. шляхи, 1954, 191).
▲ Передній край, військ. — найближча до супротивника лінія оборони. За кілометр від ожередів.. розсипались ракети і не вщухала стрілянина. Там був уже передній край (Олесь Гончар, III, 1959, 215); * Образно. Однією з наук, яка перебуває на передньому краї боротьби за створення матеріально-технічної бази комунізму, є кібернетика (Колгоспник України, 7, 1962, 44).
♦ Бити через край — бурхливо виявлятися (про енергію, почуття тощо). Але нас скоряла сила, Що, неначе водограй, Вирувала в ньому [Андрієві] й била, Як то кажуть, через край (Леонід Первомайський, II, 1958, 80); Бути (опинитися) на краю загибелі див. загибель; Взяти (дати і т. ін.) через край — не дотриматися міри в чомусь; переборщити. Він тепер міркував, чи не дуже взяв через край, говорячи про земських начальників (Володимир Самійленко, II, 1958, 231); Від краю до краю; Із краю в край — на всьому просторі. Плацдарм.. забульбився від краю до краю вибухами (Олесь Гончар, III, 1959, 363); Краєм вуха слухати — слухати неуважно, не зосереджено; Краєм вуха чути (почути і т. ін.): а) не повністю, трохи чути; б) між іншим, мимохідь, випадково чути. Хлопчик краєм вуха почув, що командування має намір присвоїти Маслюку звання (Іван Багмут, Щасл. день.., 1951, 159); Краєм ока бачити (побачити, дивитися, помітити і т. ін.): а) не повертаючи обличчя до об'єкта, що знаходиться збоку, бачити його. Глухенький дивився в поле, проте бачив Марину краєм ока (Олесь Гончар, Новели, 1954, 145); б) (тільки док.) побіжно, мигцем побачити, помітити. На базарі краєм ока помітила [Оленка] цілі гори яблук, помідорів, капусти (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 199); На край світу — кудись дуже далеко. Забіг би [сотник] на край світу, та уже шлюбу не розірве (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 217); На краю могили — близько до смерті. Надто довго він писав цей твір, початий ще в дні юних мрій і закінчений вже на краю могили (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 165); На краю світу — в дуже віддаленому, глухому, необжитому місці. Кому спало б на думку шукати живу людину тут, на краю світу? (Олесь Гончар, III, 1959, 110); Піднімати (підняти) край завіси див. завіса 1; Привести на край безодні див. безодня; Стояти на краю безодні див. безодня; Через край — понад міру. Горілки не вживав [Кузьма Трохимович] так, щоб через край (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 6); Співай [поете], та тільки щоб не сумно, Бо в вік наш поступу журитись через край І непрактично, й нерозумно (Володимир Самійленко, І, 1957, 185).
2. розм., рідко. Те саме, що шматок. Коли єсть хліба край, то й під вербою рай (Номис, 1864, № 1397); От ми купимо будинок, Добрих коней, поля край (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 244).
3. чому. Закінчення, припинення якоїсь дії, стану. Пора й перестати, бо є кінець сльозам, є край і лементові (Панас Мирний, III, 1954, 19); [Гелен:] Люди не стихії, і лиху й гніву людському є край (Леся Українка, II, 1951, 305); На берегах Сиваша лунає залізний гомін будівництва, прийшов край віковій тиші і дрімоті (Іван Цюпа, Україна.., 1960, 226); // кому і без додатка. Закінчення життя; смерть. І зігнувшись під вагою, Хирна шкапа краю жде (Павло Грабовський, I, 1959, 299); — Ти тоді певний був, що мені настав край, бо машина моя вся взялася вогнем (Юрій Яновський, II, 1954, 75); // у знач. присудк. сл. Усе закінчено. Крик нестримного відчаю вирвався з чиїхось грудей: — Край! Ми — оточені!!! (Олесь Гончар, III, 1959, 141). ♦ Доводити (довести) до краю (рідко краю) див. доводити; Доходити (дійти) [до] краю див. доходити; Класти (покласти) край див. класти і покласти.
4. рідко. Те саме, що країна 1,2. Усіх кличе [Остап]: — Ходім, браття, за край воювати! (Марко Вовчок, I, 1955, 331); Як щирі народу свого громадяни, За край ми повинні гадать! (Павло Грабовський, I, 1959, 83); Славсь і розцвітай, Вільна земле — наш Радянський край! (Іван Нехода, Ми живемо.., 1960, 84).
Рідний край — батьківщина, вітчизна. Давно.. в далекім ріднім краю я чула казку (Леся Українка, I, 1951, 457).
5. Місцевість, область, район і т. ін., що має певні природні й кліматичні особливості; сторона. Легенький вітрець подихає з теплого краю (Панас Мирний, II, 1954, 31); Звенигородський повіт — пишний куточок України, край садків (Нечуй-Левицький, II, 1956, 27); Донбас — індустріальний край; // тільки мн., у сполуч. з присв. займ. Про місцевість, у якій хтось проживає, з якої хтось походить. Він мав заїхати в ваші краї і казав, що завезе Вам книжки (Володимир Самійленко, II, 1958, 439); І Давид кинувся: — Що, встаєте [дівчата]? — Та ми до Вербівки брали квитки, бо до Ганівки ж дорого. А тут уже свої краї — пішки підемо (Андрій Головко, II, 1957, 9).
Екзотичний край див. екзотичний.
6. Велика адміністративно-територіальна одиниця поділу в РРФСР та Казахській РСР. Алтайський край; Краснодарський край; Цілинний край.
♦ Без кінця-краю; Без кінця й краю див. кінець 1; Без краю: а) який не має видимих меж (у просторі); безмежний. Синь і синь над полями без краю (Володимир Сосюра, І, 1957, 225); б) який безконечно триває; необмежений (у часі). Нудьга без краю, серце гасне (Павло Грабовський, I, 1959, 99); в) безмежно (в просторі). Довкола без краю іскрився під сонцем сніг (Петро Панч, Ерік.., 1950, 99); г) постійно, безперервно. З неба темного невпинно Ллється дощ без краю (Леся Українка, IV, 1954, 96); д) дуже, надзвичайно. — Як тільки я сяду писати до нього, я думаю тільки про те, що я його люблю .. без краю (Леся Українка, III, 1952, 584); Знову зустрічі тихі! Й без краю сумні розставання (Максим Рильський, I, 1960, 115); є) у дуже великій кількості. Бачу в тьмі я пожежу руду і знамена червоні без краю (Володимир Сосюра, I, 1957, 194); До [самого] краю: а) цілком, зовсім, гранично. Ніхто не мучив мене так, як один мій шкільний товариш, безвольний до краю (Леся Українка, III, 1952, 687); Вийшовши з-за стовбура могутнього кедра, Глушак зупиняється, до краю зосереджений (Олександр Довженко, I, 1958, 104); б) до межі, після якої продовження дії неможливе: далі нікуди. Доборолась Україна До самого краю (Тарас Шевченко, I, 1951, 335); — Ну, добалакався до краю. Коли вже справника з заробітчанами змішав в одну купу — далі йти нікуди (Андрій Головко, II, 1957, 196); І (та й) край — і все, та й годі. — Що мені люди, я сам собі хазяїн, та й край! (Степан Васильченко, III, 1960, 95); — Та вже з ним як не говорили — затявся і край (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 436); Немає (небуде, не було, не видно і т. ін.) краю (кінця-краю, ні кінця ні краю) чому: а) щось дуже далеко простягнулося. Краю плавням не було (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 364); Золотисті лани пшениць такі, що їм кінця-краю не видно (Володимир Гжицький, Чорне озеро, 1961, 107); б) щось дуже довго триває. Все йде, все минає — і краю немає... (Тарас Шевченко, I, 1963, 71); Підійшов Осадчий, нахилився до Бачури і прошепотів: Іване Семеновичу, припиняйте позачергові дебати, бо їм не буде ні кінця ні краю (Михайло Чабанівський, Тече вода.., 1961, 175); Непочатий край чого — дуже багато. Як послухати, що він про село розповідає,.. — роботи край непочатий (Андрій Головко, II, 1957, 413). Словник синонімів
Кінець; (у посуді) вінець; (міста) околиця; (рідний) країна, земля, ІД. батьківщина; Р. ЖМ. шматок; краєчок, крайчик; прий. КРАЙ, біля, коло, при; накрай.
I (род. краю) сущ. 1) край; (иногда) граница; предел; конец; окраина; оконечность (острова, материка и т.п.); обочина (дороги, леса и т.п.) 2) (межа; последний момент чего-н.) конец, предел 3) (местность) страна, сторона, край; область (район, чем-н. характерный) II предл. с род. п. у, возле, около, подле
Ілюстрації
