Кощавий
Кощавий, -а, -е. Костлявый. Високого зросту, кощавий, похіпливий, жвавий. МВ. II. 137.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
КОЩА́ВИЙ, а, е. Сухорлявий, худий, кістлявий. Був [Михайло].. високого зросту, кощавий, похіпливий, жвавий (Марко Вовчок, I, 1955, 217); Кощавий, жилавий, без жодної натуги Остап хилиться в лад із косою (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 327); Кощаве обличчя старого було спокійне, брунатне, мовби вирізане з дерева (Михайло Стельмах, Над Черемошем.., 1952, 27); * Образно. Тільки тепер я відчув по-справжньому, що воно за кощава рука голоду (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 257).
КІСТЛЯ́ВИЙ, а, е.
1. Худий, з випнутими кістками. На кістлявих її плечах сіріє сорочка (Словник Грінченка); В ноги упав сердешний Микита Уласович та кістляві руки відьомські цілує (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 190); Блідий, кістлявий [хлопець], весь аж світиться після хвороби (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 421); * Образно. Україна і Росія вистояли в суворій боротьбі проти.. кістлявої примари голоду (Іван Цюпа, Україна.., 1960, 55).
2. у знач. ім. кістлява, вої, жін., перен., фам. Про смерть. Іду в робочій лаві, І вже тому радий, Що я, на зло кістлявій, Ще й досі молодий (Степан Крижанівський, Срібне весілля, 1957, 23).
3. Те саме, що костистий 3. Кістлява риба.
Словник синонімів
КІСТЛЯ́ВИЙ (про людину, тварину та частини їхнього тіла - худий, з випнутими кістками), КОСТИ́СТИЙ, КОЩА́ВИЙ, МАСЛАКУВА́ТИЙ, СУХОКО́СТИЙрозм.,ХУДОКО́СТИЙрозм.; СУХОРЕ́БРИЙрозм.,ХУДОРЕ́БРИЙрозм. (дуже худий, з випнутими ребрами). Це була стара дівка, до неможливого кістлява і з лорнетом (З. Тулуб); Його мати, худа костиста особа, стріляла за ним лютими очима (О. Кобилянська); Кощаве обличчя старого було спокійне (К. Гордієнко); Незабаром з’явився маслакуватий кривоклубий кінь (М. Стельмах); Їздовий - сивий, сухокостий гуцул, загорнутий, наче в рурку, в широчезний пояс (І. Волошин); Худокосте, захмарене дідове лице ясніло під сивим, гей вишневий цвіт, волоссям (Марко Черемшина); Шкапи були все захуджені, миршаві, сухоребрі (І. Нечуй-Левицький); З худоребрих тіл скинуть селянське дрантя.. і кожному, як записано у протоколі, дадуть по сто різок (Н. Рибак). СМЕРТЬ (уявлювана міфічна постать), БЕЗНО́САрозм.,КІСТЛЯ́ВАфам.,КИРПА́ТАфольк., КИРПА́ТА СВА́ШКАжарт., КИ́РПАфольк.,КОСТОМА́ХАрозм.А потім Смерть по артикулу Їм воздала косою честь (І. Котляревський); Кістлява рука смерті.. взяла сусіду Івана Щасного (Ю. Збанацький); Утомилася безноса, Ледве мовить: - Почекай. - Поглядає воїн скоса: - Швидше, відьмо, відставай (М. Стельмах); Війна ще довго снитиметься тим, хто бачив, як кирпата косила товаришів, з якими поруч піднімався в атаку (П. Кочура); Ні, голубе! Вже не таким тузам Кабаки кирпа стерла (П. Гулак-Артемовський); Виходить смерть, старенька сваха, З мішком дорожнім костомаха Бреде між часу й поколінь (А. Малишко).
Ілюстрації
Джерела та література
-Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)