Кочерга

Кочерга, -ги, ж. 1) Кочерга. Підняв морду так, що й кочергою носу не достанеш. Ном. № 2462. 2) Въ курит, трубкѣ: треугольная металлическая пластинка, посредствомъ которой крышка прикрѣплена къ самой трубкѣ. Шух. І. 276. 3) Кочерга. Въ штанахъ: разрѣзъ спереди. Шух. І. 153. Ум. Кочере́жка.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

КОЧЕРГА́, и, жін. 1. Те саме, що коцюба 1. Кочерга до печі хазяйка — вона своє діло зна, жар загріба (Номис, 1864, № 10295); Саме став топитися тол. Партизани залізними невеличкими кочергами почали вибирати його в дерев'яні скриньки (Михайло Стельмах, Вел. рідня, 1951, 775). ♦ Ні богові свічка, ні чортові кочерга див. бог. 2. тільки мн. Сукупність знарядь, якими пораються біля печі (коцюба, рогач, дерев'яна лопата тощо). Мар'я ходила, як сова, насуплена — мовчазна, торохтіла кочергами, мисками, горшками (Панас Мирний, III, 1954, 155); Кинулась [мати] деркач з-під печі.., закладений кочергами, витягати (Павло Тичина, I, 1957, 258). 3. тільки мн. Те саме, що кочережник. В кочергах, під припічком і по всіх темних закутках притаїлись, сумуючи, діди (Степан Васильченко, I, 1959, 215); Як ішов у хату, взяв вила-трійчатки й поставив у кочергах(Андрій Головко, II, 1957, 135).

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

Кочерга, -ги, ж. 1) Кочерга. Підняв морду так, що й кочергою носу не достанеш. Ном. № 2462. 2) Въ курит, трубкѣ: треугольная металлическая пластинка, посредствомъ которой крышка прикрѣплена къ самой трубкѣ. Шух. І. 276. 3) Кочерга. Въ штанахъ: разрѣзъ спереди. Шух. І. 153. Ум.кочере́жка.

УКРЛІТ.ORG_Cловник

КОЧЕРГА́, и́, ж. 1. Те саме, що коцюба́ 1. Кочерга до печі хазяйка — вона своє діло зна, жар загріба (Номис, 1864, ,№ 10295); Саме став топитися тол. Партизани залізними невеличкими кочергами почали вибирати його в дерев’яні скриньки (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 775). ◊ Ні бо́гові сві́чка, ні чо́ртові кочерга́ див. бог. 2. тільки мн. Сукупність знарядь, якими пораються біля печі (коцюба, рогач, дерев’яна лопата тощо). Мар’я ходила, як сова, насуплена — мовчазна, торохтіла кочергами, мисками, горшками (Мирний, III, 1954, 155); Кинулась [мати] деркач з-під печі.., закладений кочергами, витягати (Тич., І, 1957, 258). 3. тільки мн. Те саме, що кочере́жник. В кочергах, під припічком і по всіх темних закутках притаїлись, сумуючи, діди (Вас., І, 1959, 215); Як ішов у хату, взяв вила-трійчатки й поставив у кочергах (Головко, II, 1957, 135). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 315. Кочерга, ги, ж. 1) Кочерга. Підняв морду так, що й кочергою носу не достанеш. Ном. № 2462. 2) Въ курит, трубкѣ: треугольная металлическая пластинка, посредствомъ которой крышка прикрѣплена къ самой трубкѣ. Шух. І. 276. 3) Кочерга. Въ штанахъ: разрѣзъ спереди. Шух. І. 153. Ум. Кочере́жка. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 295. кочерга́ (зменшене — кочере́ж¬ка) — 1) = коцюба́ (див.); як про необхідну річ у домашньому гос¬подарстві кажуть: «Без кочерги й ні приступу»; виносили на под¬вір’я, коли гриміло або йшов град; магічне значення кочерги пояс¬нюється близькістю до вогню й тим, що вона із заліза; все це по¬силює її охоронну силу; Кочерга (коцюба) до печі хазяйка — вона своє діло зна, жар загріба (приказ¬ка); У кочерги два кінці: один на те¬бе, другий на мене (М. Номис); фразеологізми: ні Бо́гові сві́чка, ні чо́ртові кочерга́ (коцюба́) — ні до чого не придатна річ, справа тощо; ні на що невдатний хтось; 2) ко¬че́рги — сукупність знарядь, якими пораються біля печі (коцюба, ро¬гач, дерев’яна лопата тощо); місце для них — кочере́жник. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 312.

Іноземні словники

Словари и энциклопедии на Академике

КОЧЕРГА́, кочерги, род. мн. кочерёг, жен. 1. Железный прут, согнутый на конце, для перемешивания топлива в печи. Мешать уголья кочергой. 2. Бранное слово, преим. о старухе (обл.). Старая кочерга.

Ілюстрації

Зовнішні посилання

Матеріал з Вікіпедії

Коцюба́ або кочерга́ — знаряддя у вигляді насадженого на держак залізного прута з розплесканим загнутим кінцем для перемішування палива, прочищення колосників в печі й вигрібання з неї жару, попелу.