Колодка

"Словарь української мови"

Колодка, -ки, ж. Ум. отъ коло́да.
1) Небольшая колода. Аа, котку! не лізь на колодку, бо заб’єш головку. Макс. (1849). 103. Сложенныя у дворовъ на улицѣ бревна обыкновенно служать мѣстомъ собранія крестьянъ (преимущественно молодежи) въ праздничный день; поэтому — усі хлопці на колодці, а мого не має. Мет. 10. Гриць... устав з колодки. Г. Барв. 451.
2) Обрубокъ дерева, привязываемый женщиной неженатому мужчинѣ въ понедѣльникъ сырной недѣли; мужчина долженъ волочи́ти колодку, пока не откупится. Маркев. 2. О. 1861. X. Свидн. 63. Віддавати колодку. Обычай, по которому въ день Пасхи дѣвушка, христосуясь, не обмѣнивается съ парнемъ писанкой, а только даетъ ее ему, за что парень долженъ ей найня́ти тане́ць, т. е. музыку къ танцамъ. О. 1861. X. Спид. 60, 62.
3) Колода Скручують йому руки і забивають у колодку. Левиц. І. 41.
4) Колода Тутечки у його велика пасіка була, колодок з двісті. Стор. 56.
5) Ступица въ колесѣ. Рудч. Чп. 250.
б) У кожевниковъ: рукоять шкафи́, скребка для кожъ. См. Шкафа. Шух. І. 253.
7) У гребенщиковъ: часть рога, соотвѣтствующая охвату рукой. Вас. 163.
8) Висячій замокъ.
9) Кадыкъ, головка дыхательнаго горла. Вх. Уг. 246. Ум. Коло́дочка.

Сучасні словники

Словник української мови: в 11 томах

Колодка и, жін.

1. Те саме, що колода.
Од княгині він раз дістав собі дурнички кілька сажнів дров на паливо та дубових колодок на комору (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 45).
У порівняннях. Остап повзе. Йому трудно, кожну купину доводиться брати з бою, в грудях коле й спирає дух, ноги важкі, як колодки (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 367).

2. Планка з застібкою, покрита орденською стрічкою, якою прикріплюється до одягу орден, медаль;
// розм. Така планка, що носиться замість ордена, медалі. Тільки колодки бойових орденів, що блищали на грудях, і особливий владний погляд викривали в ньому полководця (Олександр Довженко, I, 1958, 333).

3. Шматок дерева, вирізаний у формі ступні людини, який використовують при шитті взуття; копил. Мати справила їй аж двоє платтів з ситцю, заказала рантові чобітки на колодку (Панас Мирний, IV, 1955, 137);
// Взуття з дерев'яною підошвою або видовбане з дерева. Всі вони однакові, ці незграбні черевики на дерев'яній підошві. Колодки! (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 171).

4. Дерев'яна, металева та ін. оправа чи ручка до основної діючої частини певного предмета.
Тілько що обняти, Аж ніж появився І по самую колодку В груди затопився!.. (Степан Руданський, Тв., 1959, 77).

5. перев. мн., іст. Масивні дерев'яні кайдани, які в старовину надівали на ноги, руки і шию заарештованому.
В Скрипчинцях вже ловили некрутів і забивали в колодки (Нечуй-Левицький, II, 1956, 192). ♦ Забивати (забити) в колодки див. забивати.

6. Дерев'яний або металевий брусок у гальмі, який притискується до шківу барабана чи обода колеса для гальмування.
Зашипіли пневматичні гальма, посипались іскри з натиснутих колодок (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 9).

7. діал. Висячий замок.
Пані Олімпія не любила нікого допускати до своєї спальні, особливо вдень, і, виходячи, замикала віконниці зсередини, а двері на колодку знадвору (Іван Франко, VII, 1951, 20).

Ілюстрації