Клубок

Клубок, -бка, м. Клубокъ. По нитці й клубка можна найти. Ном. № 7425. Ум. Клубочок. Прийдеться ниточка до клубочка. Ном. № 4092. Мати Божа панчішку плете, а вони перед нею золоті клубочки держать. ЗОЮР. І. 305.

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

КЛУБОК, бка, чол.

1. чого і без додатка. Кулястий моток (ниток і т. ін.). Кинула [пані] в куток клубок з бавовною (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 3); Він одразу згадав, що в нього є автомат, .. що десь на возі лежать його апарати і клубки червоного кабеля (Олесь Гончар, III, 1959, 456); * Образно. Ніч проміння позбирала І змотала у клубок... (Олександр Олесь, Вибр., 1958, 248); * У порівняннях. Бачу: наче щось по пісках Покотилось, мов клубок (Яків Щоголів. Поезії, 1958. 288). ♦ Звиватися (звитися, скручуватися, скрутитися і т. ін.) в клубок (клубком): а) звиватися, скручуватися в кільце (про плазунів). Зараз вони [слуги] розкопали нору, аж, бач, у норі, звившися в клубок, лежить величезна чорна гадюка (Іван Франко, IV, 1950, 75); б) згинатися й підтягувати ноги до живота. Їжак скрутився в клубок (Олександр Копиленко, Як вони.., 1948, 9); Непроглядне убожество стояло в комірчині, де навіть піл був таким куцим, що на ньому тільки й можна було спати, скрутившись клубком (Михайло Стельмах, I, 1962, 206); Нитка доводить (доведе і т. ін.) до клубка; По нитці йти (дійти і т. ін.) до клубка — про те, на підставі чого можна поступово з'ясувати щось невідоме, заплутане. — Оце, брат, їм [конокрадам] — капут! Оце та ниточка, що до клубка доведе (Андрій Головко, II, 1957, 124); Розмотувати (розмотати) клубок (клубка) — поступово дізнаватися про щось. Гандзюк уважав чомусь, що його будуть допитувати першого: старший же він, і з нього, виходить, треба розмотувати клубка! (Григорій Косинка Новели, 1962, 210).

2. чого. Маса чого-небудь, що набула кулястої форми. Капітан потягнувся до газети, відірвав шматок цупкого паперу, витяг тютюн, скрутив цигарку і випустив густий клубок диму (Вадим Собко, Вогонь.., 1947, 20); В хату вкотилися сріблясті клубки холодної пари (Василь Кучер, Зол. руки, 1948, 3); // кого, чого. Про скупчення живих істот, рослин і т. ін., що має кулясту форму. Зараз мати й син дивляться одне на одного, потім на ріку, над якою товчуться клубки комах і пролітають птиці (Михайло Стельмах, II, 1962, 210); * У порівняннях. Коли ж Кирило вступив у ліс, ноги сковзались у нього, як на паркеті, над головою химерно корчились гілки — клубки жовтих гадюк (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 211); // чого. Про зігнуте положення (лежаче або сидяче) людського тіла. Обережно переступаючи через клубки сонних, мокрих тіл, попрямував [Кармазин] на Хомин голос (Олесь Гончар, III, 1959, 308)

3. чого, перен. Нагромадження, скупчення якихось почуттів. Щоб хоч трохи розсотати клубок болю, він згадав Христинку, хотів душею потягнутись до неї, але ще більш розтривожив себе (Михайло Стельмах, I, 1962, 401); // Заплутане сполучення, поєднання великої кількості думок і т. ін. Цілий клубок думок, смутних і радісних, заворушився в моїй голові (Степан Васильченко, IV, 1960, 40); Який складний клубок протиріч, наносів, нерозв'язаних питань утворився в його рідному селі! (Михайло Чабанівський, Тече вода.., 1961, 164); Клубок подій. ♦ Клубком ставати (стати, застрягати, застрягти і т. ін.) в горлі; Клубком підступати (підступити, підкочуватися, підкотитися і т. ін.) до горла — стискати горло, душити (про біль, образу тощо). Гірка образа клубком підступила їй до горла, видушувала сльози (Семен Журахович, Вечір.., 1958, 204); Сльози безсилого розпачу й образи палили груди, ставали в горлі клубком (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 38); Клубок чого і який в горлі стоїть (стояв, застряг і т. ін.); Клубок який і чого підступив (підкотився і т. ін.) до горла — про відчуття спазм, болісного стиснення в горлі внаслідок хвилювання, якихось переживань тощо. — Прошу до столу, — сказав Іван Залізняк, — перемагаючи клубок, який весь час стояв йому в горлі (Вадим Собко, Звич. життя, 1957, 23); Клубок ридань підступив Горпині до горла (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 425); Якийсь теплий, радісний клубок підкотився до горла Івана Юхимовича (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 516).

4. у знач. присл. клубком, клубками. У вигляді кулі (див. куля 1 2). Смердючий дим клубками повився під стелею (Нечуй-Левицький, II, 1956, 122); Над кіньми клубками здіймалася їдка пара (Петро Панч, Іду, 1946, 74); // Зігнувшись і підтягнувши до живота ноги. Під батьківською катанкою, підібравши під себе ніжки, спить клубком його синок (Михайло Стельмах, II, 1962, 105).

Ілюстрації